Галицька сага. Примара миру

– А чому нiхто про то не знае? – запитав Смоляр.

– Моше тут один. Кому вiн мае хвалитися? Хiба що Василевi Вовку i вам! А вас, пане гайовий, я поважаю!

– Ну, тодi точно грiх сказати «не»! Треба ж сказати молодим «на щастя»!

– У нас кажуть «мазл тов!» – мовив Гутман.

– А що то значить?

– На щастя!

– Що ж, на щастя – то на щастя!

У супроводi Гутмана Смоляр зайшов до склепу. За прилавком у незмiннiй кiпi стояв щасливий Шмунь, i було видно, що сьогоднi тут не його мiсце, але единий син Моше все ж не мiг не послухатися батька.

– Я не знаю, що жиди кажуть у таких випадках, але гадаю, що коли побажаю щастя, то нiчого поганого не буде!

– Данкен дiр! – вiдповiв здивований Шмунь.

– Як звати твою суджену? – поцiкавився Якiв.

– Хава!

– По-нашому…

– Єва! – пiдказав Моше.

Вiн запросив Якова до столу, що стояв збоку. Невдовзi перед Моше з Яковом з’явилася пляшка горiлки з закускою. Шмунь скромно продовжував стояти за прилавком.

Коли першу чарку було випито за молодих, а за нею другу й третю, розмова непомiтно вiдiйшла вiд причини запрошення Якова, i Моше повiдав про свою проблему.

– Шмунь женився, Голдi через два роки буде чотирнадцять, а ви знаете, що таке у нас чотирнадцять рокiв для дiвчини? Вона може вийти замiж! Я не знаю, чи то буде через два роки чи пiзнiше, але сiм’я Моше поповниться.

– Тобто ти хочеш ставити нову хату! – здогадався Якiв. – І тобi треба лiсу!

Моше Гутман винувато знизав плечима. Мовляв, хочу не хочу, але треба! Якiв усмiхнувся, розгадавши хитрiсть Гутмана, але сприйняв це спокiйно: з подiбними проханнями до нього зверталися часто.

– Ну, як треба то треба! Менi що – лiс не мiй, я тiлько дивлюсьи за ним. Пiдiйди до мене десь… – Смоляр хотiв сказати «в суботу», але вчасно спохопився.

– Дякую, Якове! Моше не залишиться в боргу!

– До речi, про «пеньонзи»! – спохопився Якiв. – Був я у Камiнцi, там у повiтовiй радi менi сказали, що скоро будуть новi грошi.

– То якi? – стривожено запитав Моше.

– Казали, що золотi чи то злотi.

– Колись уже були злотi. Ще за першоi Польщi[5 - Злотий залишався платiжною одиницею до 1842 року, коли остаточно був замiнений росiйським рублем.].

– Тепер вернули.