На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Галицька сага. Примара миру» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Галицька сага. Примара миру

Автор
Дата выхода
16 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Галицька сага. Примара миру" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Галицька сага. Примара миру" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Лущик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Примара миру», третя книга «Галицької саги», охоплює події, що відбувалися у 1923–1928 роках.
15 березня 1923 року у Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Не всім таке рішення припало до смаку. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого «шкільного плебісциту» значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють з державної служби…
Щоб протистояти цьому, об’єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном…
Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..
📚 Читайте "Галицька сага. Примара миру" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Галицька сага. Примара миру", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Розвiдувальний апарат УВО зацiкавлений в отриманнi якнайповнiшоi iнформацii щодо польських вiйськових сил, iх розташування на своiх та сусiднiх територiях, чисельного та особового складу, вiйськового дiловодства, мобiлiзацiйних планiв, характеристики польських офiцерiв у кожному полку, – говорив Крезуб.
– Ви гадаете, це менi пiд силу? – здивувалася Ольга. – Я лише скромний бухгалтер!
Антiн Крезуб усмiхнувся.
– Те, що бухгалтер, не заперечую, але аж нiяк не скромний. Завтра зранку ви вирушите до будiвлi нафтовоi компанii, якiй конче потрiбен досвiдчений бухгалтер.
Ольга не могла не вiдзначити зручнiсть такого розкладу.
– Хто про мене знае? – поцiкавилася вона.
– Про вас знаю я!
– Мiй брат Северин… Вiн знае?
– Вашому братовi вiдомо, що я вчитель iсторii i маю певне вiдношення до Сiчових Стрiльцiв та УНР.
Антiн Крезуб пiдвiвся.
– От, власне, i все! – сказав вiн. – Зараз вiдпочивайте, а завтра зайдiть ось за цiею адресою.
Гiсть швидко написав на аркушi паперу два слова.
– Про вас там знають!
Вiн подав аркуш жiнцi.
– Не проводжайте мене! До зустрiчi, панi Ольго!
Крезуб елегантно уклонився i залишив Басараб саму. Вона чула, як гримнули вхiднi дверi, але не спiшила iх зачиняти на ключ. Ольга звикла, що у Вiднi вона могла смiливо забути зачинити дверi i не боятися, що до квартири хтось зайде.
І Ольга пiдвелася, щоб зачинити за несподiваним вiдвiдувачем дверi.
3
Якось у перших числах серпня Василевi Морозу прийшов лист.











