На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Галицька сага. Невиправдані надії» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Галицька сага. Невиправдані надії

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Галицька сага. Невиправдані надії" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Галицька сага. Невиправдані надії" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Лущик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Невиправдані надії» – шоста книга «Галицької саги» – охоплює події перших років Другої світової війни, коли в українців ще жевріли несміливі надії на те, що хтось інший принесе їм визволення: у 1939 році квітами зустрічали Червону армію – визволительку від польського гніту, а вже через два роки спекатися від неї сподівалися за допомогою німецького вермахту. Але перші принесли нові порядки, колективізацію, виселення до Сибіру всіх незгодних, а другі невдовзі після «визволення» дали українцям зрозуміти, що цілком обійдуться й без них.
Українська земля була поділена на Райхскомісаріат, Генерал-губернаторство та Трансністрію між Німеччиною, Румунією та Угорщиною; українців почали масово вивозити на роботу до Німеччини; у містах повсюдно створювались єврейські ґетто…
Навіть у такий складний для України час не вмовкали суперечки між старими членами ОУН під приводом Андрія Мельника та «молоддю» Степана Бандери, що іноді переростали у збройні сутички.
Не лишилися осторонь цих подій і жителі й вихідці з галицького села Перетин…
📚 Читайте "Галицька сага. Невиправдані надії" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Галицька сага. Невиправдані надії", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Як добре! Я вже давно не дихав таким повiтрям. Ще б лiсом пройтися, то довго пам’ятав би цi днi!
– А ви завтра зране пiдiть в лiс! – запропонував Якiв. – Костю якраз треба перевiрити дiлянку на сходi.
– А дорога через болото? – запитав Кость.
– Та сам справлюсь! Що там робити? Хлопи роблять самi, сам видiв!
Михайло повернув голову до Костя:
– Пiдемо, брате?
– А чого не пiти? Возьмемо рушницi, може, когось пiдстрелимо, – згодився Кость.
– От i файно! – зрадiв Якiв.
– О нi! – застережливо пiдняв руки Михайло. – Я вже повний! Лiпше пiду до нашоi староi хати. Ви не обiжайтесь, але лiсничiвка то не мiй дiм. Я тут не жив, але таки там!
– Я пiду з тобою?.. – запитав Кость.
Михайло заперечливо похитав головою:
– Не треба, брате! Дорогу додому я ще не забув.
– Най йде сам! – сказав Якiв. – А якщо сьи загубить, то якiсь бахурi приведуть.
– Не загублюсь! – впевнено мовив Михайло i покрокував дорогою до недалекого Перетина.
Звичайно, вiн бажав не так побачити рiдну хату, перетворену на читальню мiсцевоi «Просвiти», як розiбратися зi своiми думками. З двох сторiн до дороги пiдступали високi сосни, ледь-ледь погойдуючись на несильному вiтру. Михайло любив слухати, як скриплять дерева, але сьогоднiшня погода аж нiяк не сприяе цьому.
Невдовзi лiс закiнчився, й попереду показалися стрiхи перетинських хат. Михайло не поспiшаючи йшов польовою дорогою.









