Галицька сага. Невиправдані надії

На останньому був аж нiяк не парадний свiтлий кiтель i схожий вiн був на добродушного грузина у якомусь гiрському селi, а не на Секретаря ЦК ВКП(б). Зрештою, навiть командарм першого рангу Борис Шапошнiков не надiв жодноi своеi нагороди, хоч мав iх досить. Напевне, единою вiдзнакою серед тих, хто зiбрався у кiмнатi, був Золотий партiйний знак НСДАП на лацканi пiджака мiнiстра закордонних справ Третього Райху.

Привiтавшись iз фон Рiббентропом мiцним чоловiчим рукостисканням, Сталiн сказав:

– Хочу у вашiй особi передати свiй палкий привiт вождю нiмецького народу Адольфу Гiтлеру!

– Дякую, пане Сталiн, я обов’язково вже сьогоднi передам фюреру вашi слова! – вiдповiв Рiббентроп.

 – Впевнений, що наша зустрiч принесе нашим народам мир.

Пiсля того В’ячеслав Молотов представив високому гостю присутнiх i жестом запросив зайняти мiсця за довгим столом. Переговори щодо майбутнього Європи розпочалися.

Зовсiм недалеко звiдси посол Польськоi Республiки в СРСР Вацлав Гржибовський готувався вiдправити шифрограму у Варшаву, де повiдомив про прибуття до Москви мiнiстра внутрiшнiх справ Третього Райху i про те, як того зустрiчав на мiсцевому летовищi В’ячеслав Молотов.

Ще не знаючи причин появи в Москвi Рiббентропа, посол попередив про те, що, можливо, одним з пунктiв перемовин буде Польща.

Нi сам посол Гржибовський, нi мiнiстр закордонних справ Польщi Юзеф Бек, кому була адресована шифрограма, не знали, що iснувати iхнiй державi залишився рiвно мiсяць.

1

Олена Смоляр була на сьомому небi вiд щастя – до неi пiсля п’ятнадцятирiчноi перерви знову приiхав старший син Михайло. Це сталося так несподiвано для всiх, що у той момент, коли Михайло пiдходив до лiсничiвки, на обiйстi була лише мати. Решта пороз’iжджалися у своiх справах: батько Якiв та молодший син Кость саме вiдправилися на пiвнiчний кордон лiсу, щоб контролювати спорудження через болото дерев’яного настилу до Сорочина; невiстка Оксана цiлими днями пропадала у школi, готуючись до навчання з вересня, внучка Катруся увесь час допомагае мамi, й Смолярi вже серйозно подумували, щоб вiдправити дiвчину в учительську семiнарiю.

Поки всi зiбралися вдома, Олена вже встигла нагодувати Михайла, наговоритися за всi роки, що вiн не був вдома, i навiть вiдiйти вiд першого радiсного усвiдомлення того, що до неi приiхав син.

Зустрiч з батьком i молодшим братом вийшла також теплою та зворушливою.