Галицька сага. Ante bellum

– Я тебе розумiю, Мошку, i навiть тебе шкода, – сказав вiн. – Але знаеш – дай Боже, щоб такого не сталосьи! – може, колись настане такий час, коли единою людиною, яку ти згадаеш, буде твоя Лея.

З цими словами Роман залишив крамницю…

Наступноi суботи, у переддень Провiдноi недiлi, або ж iнакше Томиноi, в церквi вiдбулася панахида за Томою Бiлецьким. А наступного дня у Львовi на Личакiвському цвинтарi вiдслужили щорiчну панахиду за жертвами Талергофа. Серед тих, хто зiбрався перед хрестом, поставленим на символiчнiй могилi, нiхто не згадав того, хто пробув у концтаборi вiд першого до останнього дня, – поминали всiх тих, хто згинув тодi й помер пiсля, а про смерть Томи Бiлецького не було вiдомо нiкому…

У понедiлок Марiя зазбиралася в дорогу.

Катерина так i не випитала, чого це дочка так заспiшила до мiста, але мати не звикла випитувати чи докоряти iй, тому, як тiльки Марiя закрила за собою хвiртку, важко зiтхнула, взяла у стайнi мотику й подалася на город, який вже встиг зарости бур’яном.

А Марii потрiбно було конче бути у Кам’янцi. Майже рiк вона чекала вiд Федора Мороза звiстки про розмову з Андрiем Вальком. Зрозумiвши, що сусiд просто забув про неi чи спецiально уникае розмови з нею, Марiя вирiшила сама вирiшити свою проблему. Їй здавалося, що як тiльки Андрiй Валько почуе ii аргументацiю, вiн одразу ж назначить бiднiй вдовi пенсiю, до того ж таку, що бiльше працювати не доведеться.

Саме з таким настроем Марiя Макуха стукала у дверi квартири, де жили Вальки. Будинок був добротний, ще австрiйський, двоповерховий. Вальки жили на другому поверсi i займали три кiмнати.

Андрiй був сам. Вiн здивувався появi колишньоi сусiдки, хоч на подiбний вiзит все ж чекав.

– Христос воскрес, Андрiю! – привiталася Марiя.

– Воiстину воскрес! – вiдповiв Андрiй. – Ти до мене?

– Так, приiхала з тобою поговорити.

– Тодi заходь!

Андрiй провiв неждану гостю до вiтальнi. Обстановка, яку побачила Марiя, була геть не схожа на ту, у якiй вона жила в Перетинi, i навiть ii колишне львiвське помешкання явно програвало.

– Файно живеш, Андрiю! – похвалила вона.

– Так, трохи закупили до Паски, – згодився Валько. – Сiдай!

– А твоi де?

– А де вони можуть бути? Марта на роботi, дочка в гiмназii, син здае матуру.

– Пiде вчитисьи далi?

– Як Бог дасть! – вiдказав Андрiй.