На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «До побачення там, нагорі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
До побачення там, нагорі

Автор
Дата выхода
22 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "До побачення там, нагорі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "До побачення там, нагорі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Пьер Леметр) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман П’єра Леметра має назву «До побачення там, нагорі» – це останні слова розстріляного за дезертирство, а згодом реабілітованого солдата Першої світової. Але насправді багатьох героїв (якщо можна так сказати про персонажів, мертвих ще до початку розповіді) нам багаторазово доведеться побачити в книзі. Ні, це не історія про примар або воскресіння з мертвих, хоча в певному сенсі там є і те, й інше: у центрі сюжету – надзвичайна махінація з перепохованням загиблих.
Автор неймовірно елегантно поєднує комічний і винахідливий механізм детективного сюжету з гуманістичним пафосом, зображуючи війну як «морально-патріотичну», а насправді цинічне й комерційне по суті перегрупування мерців – справжніх, майбутніх і навіть колишніх.
Роман відзначений Гонкурівською премією.
📚 Читайте "До побачення там, нагорі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "До побачення там, нагорі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Генерал Морiйо виглядав, як людина дуже поважного вiку, i схожий був на одного з тих стариганiв, що вiдправили на смерть цiлi поколiння майбутнiх дiтей та внукiв. Якщо поеднати в одне портрети Жоффре i Петена, Нiвеля, Галлiенi та Людендорфа – то вийде такий от Морiйо з вусами моржа та червонуватими очима мисливця, глибокими зморшками та вродженим почуттям власноi значущостi.
Альбертовi вiдiбрало мову. Дивлячись на генерала, важко було сказати, чим вiн займаеться, – розглядае папери чи дрiмае. Як той Кутузов, вiн сидiв за своiм столом, поглинутий паперами.
– Рядовий Майяр… – вимовив вiн нарештi.
Альбертовi слiд було вiдповiсти: «Слухаю, пане генерале», або щось схоже. Але як би повiльно не говорив генерал, Альберт був ще повiльнiшим. Генерал подивився на нього.
– У мене тут рапорт… – почав вiн знову. – У якому йдеться про те, що пiд час атаки вашого загону 2 листопада ви пробували самовiльно уникнути виконання свого обов’язку.
Ось цього Альберт не врахував. Вiн припускав будь-що, але не це. Генерал читав далi:
– Ви сховалися «у вирвi, утворенiй вибухом снаряда, щоб уникнути своiх обов’язкiв…». Тридцять вiсiм ваших товаришiв полягли пiд час цiеi атаки. Полягли за батькiвщину. Ви – жалюгiдний солдат, Майяре. Бiльше того, скажу вам, що я насправдi про вас думаю: ви – покидьок!
Альбертовi стало так важко, що вiн аж заплакав.
Генерал Морiйо продовжував свердлити його поглядом. Вiн справдi вважав таке боягузтво ницим. Його дратував цей зiщулений нещасний солдат, в якому втiлювалась вся безвольнiсть.
– Але ми тут не займаемось дезертирами. Моя справа – це вiйна, розумiете? Ви, рядовий Майяре, постанете перед вiйськовим трибуналом, перед военною радою.
Альберт бiльше не мiг триматися струнко.








