На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «До побачення там, нагорі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
До побачення там, нагорі

Автор
Дата выхода
22 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "До побачення там, нагорі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "До побачення там, нагорі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Пьер Леметр) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман П’єра Леметра має назву «До побачення там, нагорі» – це останні слова розстріляного за дезертирство, а згодом реабілітованого солдата Першої світової. Але насправді багатьох героїв (якщо можна так сказати про персонажів, мертвих ще до початку розповіді) нам багаторазово доведеться побачити в книзі. Ні, це не історія про примар або воскресіння з мертвих, хоча в певному сенсі там є і те, й інше: у центрі сюжету – надзвичайна махінація з перепохованням загиблих.
Автор неймовірно елегантно поєднує комічний і винахідливий механізм детективного сюжету з гуманістичним пафосом, зображуючи війну як «морально-патріотичну», а насправді цинічне й комерційне по суті перегрупування мерців – справжніх, майбутніх і навіть колишніх.
Роман відзначений Гонкурівською премією.
📚 Читайте "До побачення там, нагорі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "До побачення там, нагорі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Руки, опущенi вздовж штанiв, почали тремтiти. Це – кiнець… Історii про дезертирiв та про солдат, якi самi себе ранили, щоб не йти на фронт, усiм вiдомi й не новi. Вiн багато чув про военну раду, особливо в 1917 роцi, коли Петен взявся наводити порядок у тому бардаку. Невiдомо навiть, скiлькох тодi вiдправили на смерть, бо за дезертирство трибунал нiколи не милував. Хоч насправдi розстрiляних було не так i багато, але всi вони померли однаково швидко. Швидкiсть виконання покарання е частиною покарання.
Але вiн мусить пояснити, що це – помилка! Та Прадель чiпко свердлить його своiм поглядом, i це виключае будь-яку надiю…
Це вже вдруге вiн прирiкае Альберта на смерть. Є якийсь шанс вижити засипаним у земляному завалi, але не поставши перед военною радою…
По спинi та з чола, заливаючи очi, струмочками стiкав пiт. Вiн почав ще сильнiше тремтiти i повiльно мочитися прямо там, де стояв. Генерал i лейтенант дивилися на мокру пляму, яка збiльшувалася на штанах.
Альберт не мiг дiбрати слiв. А генерал зрозумiв це як виклик (вiн знався на викликах, вiн же генерал).
– Лейтенант д’Олней-Прадель вказав тут, що чiтко бачив, як ви кинулися в ту яму. Чи не так, Прадель?
– Чiтко бачив, пане генерале. Абсолютно точно.
– То як, рядовий Майяре?
Альберт мовчав. Не тому, що не мiг дiбрати слiв, – йому просто вiдiбрало мову. Вiн вичавив з себе лише:
– Це не так…
Генерал насупив брови.
– Як це не так? Ви брали участь в атацi до самого ii кiнця?
– Е-е-е, нi…
Тут треба було сказати: «Нi, пане генерале», але в такiй ситуацii думати про все заразом неможливо.
– Ви не брали участi в атацi до самого кiнця! – закричав генерал, гримнувши кулаком по столу. – Бо на той час стрибнули у вирву! Чи не так?
(Як можна далi про щось говорити, коли генерал ще й б’е кулаками по столу…)
– Так чи нi, рядовий Майяре?
– Так, але…
– Звичайно, що так! Лейтенант Прадель вас чiтко бачив, адже так, Прадель?
– Так, пане генерале, бачив чiтко.
– Ваше боягузтво не можна пробачити, рядовий Майяре…
Генерал пiдняв пальця.
– Ви мало не загинули через свое боягузтво. Але вам покари не уникнути.
У життi кожного трапляються моменти iстини. Вони бувають рiдко, звичайно. В життi Альберта Майяра саме такий i настав удруге. У наступнi слова вiн уклав усю свою вiдвагу:
– Це несправедливо.








