На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
🔍 Загляните за кулисы "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю… Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали, намагалися тікати за кордон у пошуках кращого життя. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще, хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше – фронда) 2004 року…
Книга содержит нецензурную брань
📚 Читайте "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А пам’ятаете Петю Левiна?.. Тихоня такий, мовчун.
– Пригадуемо, хоча й не дуже чiтко.
– То вiн механiком у колгоспi працював. Золотi руки у мужика, так… Щоправда, життя не склалося: одружився вiн на Нiночцi Титаренко… Ну-у-у, пам’ятаете – слабенька, худенька така собi була, з молодших…
– І що ж iз нею?..
– Померла вiд раку, отож i запив наш Петро. А от Сеня Дуб – лiсiвник, немовби пороблено йому з прiзвищем таким! Одинаком живе посеред лiсу. Менi й моiй сестрi Тамарцi ще старий голова сiльради i землю обiцяв дати, i хатиночку побудувати.
– Це той Петя Левiн, що запив?..
– Вiн самий! А Сеня-лiсiвник мене дровами постачае. Дякувати обом хлопцям, тепер я взимку не мерзну.
– Це у тiеi, яка пiсля тiтки Марiйки?..
– Так, у неi. Проте Полiна померла, ii хату знесли й пообiцяли нову поставити. Але нещодавно Наташа вiд нас поiхала, i ту хатинку, що iй побудували, вiддали Єрохiну. Вiн такий пройдисвiт – овва!.. З’явився у нас в Боровiй рокiв зо три тому, а вже не просту хатинку – цiлий другий будинок у нас для себе зводить! Щороку навеснi наприкiнцi квiтня на зборах розповiдае, як пiднiмав дитбудинок…
Калабалiн, який ранiше мовчав, раптом сердито поцiкавився:
– Це який такий Єрохiн пiднiмав дитбудинок, га?!
– Федiр Петрович! Учитель iсторii, який з Москви, – вiдповiв сторож.
– Не пригадуемо ми такого керiвника, який разом iз Семеном Опанасовичем наш дитбудинок пiднiмав! Вчитель Єрохiн колись недовго, але таки був – але щоб сподвижник?! Це самозванець, а не сподвижник!.
– Самозванець?.. О-о-о, нi-нi, берiть вище: це саме той бездарний i вкрай нахабний кляузник, завдяки якому попервах усунули Семена Опанасовича, а потiм закрили наш дитбудинок.
– Але ж я син Калабалiна, проте не знав цього! – обурився Антон Семенович. – Як таке можливо?!
– Ну, отож батько тобi не все розповiдав, – розвiв руками сторож.










