На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
🔍 Загляните за кулисы "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю… Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали, намагалися тікати за кордон у пошуках кращого життя. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще, хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше – фронда) 2004 року…
Книга содержит нецензурную брань
📚 Читайте "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Лишилася тiльки сама будiвля Борiвськоi загальноосвiтньоi школи i крихiтна часточка колись величезного яблуневого саду. Цей маленький клаптик землi з квiтучими деревами виглядав немовби живою пам’яткою видатному педагогу Семену Опанасовичу Калабалiну, який разом з тогочасними вихованцями висаджував i доглядав дерева, збирав урожай…
Леонiд Семенович з тугою озирнувся довкола. А де його яблуня – та, яку посадив особисто вiн?! Чи жива ще «деревна бабуся»? Вiн перебiгав вiд дерева до дерева, розшукуючи пам’ятний напис, вирiзьблений складаним ножем…
І таки знайшов ii, красуню!.
– Гей! А нумо вiдiйди вiд неi й не чiпай бiльше! Це дерево дiти не для того саджали, щоб усякi безхатьки бродячi ii мацали!
Вся компанiя вмить злякано здригнулася, немовби завинилi в чомусь учнi.
– А ви хто самi будете?
– Я – Матвiй Єгорович! Ранiше працював у дитбудинку викладачем, а зараз я тут за сторожа, – вiдповiв бiдно одягнений дiдок.
– Матвiй Єгорович?! – здивовано повторила жiнка. – Я пам’ятаю лише одного Матвiя, вiн був справжнiм красенем. Усi дiвчата були закоханi в нього, а вiн ще на гармошцi так душевно награвав…
– От тiльки зовсiм не на гармошцi я грав, а на баянi.
– Матвiю Єгоровичу, облиште! То це, виходить, ви?.. Як же ж приемно зустрiти людину з минулого життя! – розплився в посмiшцi Гайдамака.
– А ви хто такi е?
Вони всi по черзi назвалися, тодi Галина Павлiвна запитала:
– А хтось iще з дитбудинку залишився тут, у Мотовилiвцi?
– Звiсно, залишилися – Сашко Донусенко й Остап Гарбуз! Працюють i живуть обидва в Киевi на фабрицi Боженка, але корiння свое тут пустили, наречених з Мотовилiвки взяли.










