Історія русів. Український переклад

А коли се Литовське князiвство року 1386-го, через князя свого Ягайла, Ольгердового сина i потомка Гедимiнового, з’едналося в одну державу з Польським королiвством через одруження цього князя з Гедвiгою, королевою польською, наслiдницею польськоi корони, по якiй i князь той, хрещений того року, лютого 14 дня, наставлений i визнаний як король польський пiд iм’ям Владислава Першого, то й Малоросiя, пiд давньою назвою Русi, об’едналася тодi разом з Литвою в королiвство Польське на трактатах i умовах, що рiвномiрно всiм трьом народам служили, в яких мiж розлогих засад головна полягала в сих пропам’ятних словах: «Приймаемо i з’еднуемо, яко рiвних до рiвних i вiльних до вiльних».

Ту постанову час вiд часу кожний король при коронацii потверджував пiд назвою «Пакта конвента»; i на пiдставi того за тогочасною урядовою формулою встановленi в трьох тих нацiях три рiвнi гетьмани з правом намiсникiв королiвських i верховних военачальникiв i з iм’ям: одного – коронного польського, другого – литовського, а третього – руського.

На утримання гетьманiв та iнших важливiших урядникiв визначено староства, або ранговi села, та iншi вгiддя, а для резиденцii малоросiйського гетьмана призначено мiсто Черкас, що лежить понад Днiпром нижче Киева; провiнцiйний же подiл землi був на воеводства i повiти, i руських воеводств засновано тодi чотири: Киiвське, Брацлавське, Волинське та Чернiгiвське, сукупно з Сiверiею, названою Сiверiя Дукатус. Чини урядовi та самi гетьмани з урядниками мiськими i земськими вибиралися з-помiж лицарства вiльними голосами i затверджувалися королем i сенатом; а сенат складався з осiб, вибраних сеймом, або загальними зборами, якi складали депутати, посланцi народу, що складався тодi з трьох класiв: шляхетства, духовенства та поспiльства.

Шляхетство, за прикладом всiх народiв i держав, у природний спосiб складалося iз заслужених, вiдмiнних в землi родiв, i завжди воно на Русi iменувалося лицарством, що обiймало в собi болярiв, якi походили з князiвських родин, урядникiв по виборах i простих воiнiв, званих козаками з породи, якi, видаючи з себе всi чини виборами i iх по виконанню урядiв в попередне звання вертаючи, творили один лицарський стан, споконвiку тако самим iхнiм Статутовим правом затверджений, i вони мали вiчистою власнiстю своею однi землi з угiддями, а поспiльством володiли по правах i рангах, i повиннiсть посполитих була встановлена правами.