Самсон і Надія

Але наповнювалося ним воно повiльно, i люди встигали звикати до запахiв кислого квасу та торiшньоi цвiлi, а потiм i до iнших запахiв, i жоден iз долучених до повiтря запахiв не змушував городянок занудьгувати за трояндами на дачi та перекинутi пудреницями. Вони також старанно дробили замети бiля своiх будинкiв i, здаеться, навiть радiли можливостими вихiдноi, суботньоi фiзичноi працi, яку вже оголошувано кiлька разiв «святковою», хоча Самсону так i не вдалося для себе визначити, чи може фiзична праця бути святковою i, якщо може, то як ii треба правильно святкувати?

За п’ятдесят аршинiв у напрямку Кузнецькоi бiля чималого замету працювали кiлька жiнок, i ось вони працювали дiйсно святково, майже пританцьовуючи.

Самсон поглядав у iхнiй бiк щоразу, коли долинали до нього крiзь iнший, ближчий шум, веселi, завзятi голоси.

Інодi повз них проходили червоноармiйськi патрулi, якi зупинялися ненадовго бiля кожного розбираного замету, оглядали учасникiв суботника, мiж собою крiзь вуса та чорнi зуби коментували або жартували, про що говорив iнодi сонячний, а iнодi й зловтiшний блиск у iхнiх очах.

При появi патрулiв суботник, звичайно, прискорювався, i навiть слабосилий сусiд Овецький, якому за статурою належало б тримати в руцi скорiше вiник, нiж лом, приступав до розбивання замету з новими силами.

Черговий патруль висловив жестами й хитанням голови невпевненiсть у тому, що для Самсона та його сусiда цей день закiнчиться перемогою.

Із заздрiстю подивився Самсон знову вдалину, у бiк Кузнецькоi, на веселий жiночий суботник, бiля якого вже й замету майже не було.

І тут здалося йому, що серед дзвiнкоголосих суботниць вiн упiзнав Надiю.

Опустив вiн лопату на кругляк i вирiшив пройтися, перевiрити, чи не обдурили його очi.

І дiйсно, там виявилася Надiя, а сама будiвля, бiля якоi дiвчата смiттевий замет прибирали, була не чим iншим, як радянською статистичною установою, де вона працювала.

– Ну як у вас? – поцiкавилася вона привiтно, упiзнавши прибульця.

– Мучимося, – зiзнався Самсон.

 – Нас же тiльки двое, навiть двiрничка не вийшла на допомогу!

– А ми допоможемо! Ми такi! – пустотливо вигукнула Надiя й озирнулася на подруг. Тi закивали.

Повернувся Самсон до свого дому в супроводi розохочених суботньою працею красунь. Замиготiли в руках у них лопати – новенькi, сталевi. Сусiд Овецький навiть вiдiйшов i вирiшив вiдсапатись, а Самсон узяв у нього лом i заходився встромляти його важким вiстрям у замет. Робота загорiлась.