Самсон і Надія

А потiм вирiшив i другу пiч у вiтальнi затопити, ту, що задньою стiнкою кабiнет батька обiгрiвала. Туди навiть бiльше дров не пошкодував, думаючи, що в теплi червоноармiйцi довше просплять i, можливо, у хорошому та мирному настроi прокинуться.

Тi вийшли вранцi з кабiнету дiйсно добросердними. Попирхали по черзi, умиваючись у ваннiй кiмнатi, – водопровiд, на подив, працював. Потiм, нi слова не сказавши, пiшли, закинувши на плечi гвинтiвки.

При денному свiтлi помiтив Самсон, що куля, увечерi з гвинтiвки вилетiвши, розщепила товстi дубовi дверi з коридору до вiтальнi й там же застрягла.

Повертаючись думками вiд учорашнього випадкового пострiлу гвинтiвки до життя, зрозумiв Самсон, що настала п’ятниця, i саме в п’ятницю кликав його лiкар Ватрухiн, аби очi почистити.

Цього разу замкнув вiн за собою дверi, вважаючи, що червоноармiйська служба тiльки до вечора закiнчуеться. У стьобанiй ватянiй куртцi та в брудних пом’ятих штанях, аби не привертати на вулицi уваги, вирушив Самсон до лiкаря.

По Жилянськiй чулося хлюпання води пiд чобiтьми перехожих. Мерзлi смiттевi кучугури пахли сильнiше, а це означало, що весна знову почала вiдвойовувати в зими свiй календарний простiр. Березень знехотя наближався до квiтня. Десь недалеко пролунав дзвiнок трамвая, а через мить i сам вiн виринув iз Володимирськоi та задзвенiв по Жилянськiй до своеi кiнцевоi зупинки.

На розi з Ковальською Самсона зупинив стукiт молоткiв.

Перед будинком лiкаря Самсон вiдчув неспокiй ранiше, нiж зрозумiв його причину. З фасаду над дверима пропала довга вивiска, яка сповiщала, що в цiй будiвлi приймае лiкар iз захворювань очей. Серце в Самсона стислося, i з пам’ятi виринув нiчний шепiт Федора: «Може, убити його?»

Страшнi передчуття, однак, не повернули Самсона назад, перемiг вiн iх i постукав у дверi ввiчливо, як годиться.

Лiтня прислуга лiкаря впустила вiзитера вiдразу. Вигляд у неi був поганенький, блiда обличчям, а навколо очей мала темнi кола, що свiдчили про безсоннi ночi.

– Ага, – зрадiв, побачивши Самсона, лiкар. – Не забули! Ну проходьте, проходьте! Тут поки що Тонечка прибирае.

Прислуга дiйсно почала пiдмiтати з пiдлоги розбите скло.