Самсон і Надія

Перед тим, як сiсти на запропонований вдовою стiлець, вона розстебнула гудзики кожушка i стала схожа на квiтку – пiд кожушком, який рiзко розкрився, виявилась яскраво-бордова плюшева блузка, застебнута пiд саму шию. Надiя розв’язала на головi сiру оренбурзьку хустку, розстебнула верхнiй гудзик блузки й тiльки потiм сiла, приязно подивившись на всмiхненого Самсона.

– Надя, – простягнула вона йому над столом руку.

– Самсон, – вiдрекомендувався хлопець, вiдчувши ii мiцне рукостискання i подивившись iй у зеленi очi привiтно й трохи жалiбно.

– У вас так смачно пахне, – обернулася дiвчина на господиню, що стояла над керогазом.

– Зараз, Надiйко, зараз усе буде готово! Давай тарiлку!

Три грубо очищенi картоплини, над якими здiймалася пара, опустилися на обiдню тарiлку Надi. Три iншi потрапили на закусочну тарiлку Самсона. Собi – на десертну – вдова поклала двi. Потiм, уже сiвши, зняла з курки-масельнички кришку-спинку i з гордiстю обвела поглядом гостей.

– Ой, де ви взяли салат? – здивувалася Надiя.

– Це не салат, це листя геранi! Для краси, – голос вдови став перепрошувальним. – Їсти не треба. Воно гiрке.

Вона сама пальцями зняла з оселедця листя та вiднесла його до пiдвiконня, кинула в горщик iз геранню.

– По чарочцi вип’ете? – запитала послужливо.

– Якщо не кисле, – кивнула Надiя.

– Не кисле, – всмiхнулася господиня. – Гiрке.

Першi хвилин п’ять трапези промайнули в тишi, але потiм розмова сама потекла, вiдштовхнувшись вiд вуличного холоду й оселедця та пiднявшись поступово вище проблем побуту й харчування.

– Дуже важко з новими службовцями, – скаржилася Надiя. – Вони приходять, говорять, що все вмiють, а потiм виявляеться, що вони погрiтися прийшли! А самi навiть писати грамотно не можуть!

– А що, у вас на роботi добре топлять? – пожвавився Самсон.

– Досить добре! Але опалювач жалiеться, каже, що майже кожен намагаеться дрова вкрасти, хоч одне полiно, але пiд пальто сховати! Я вже iнодi й сама всiх на виходi перевiряю! Кажу iм: соромно у самих себе красти!

– Ну, нам iще пощастило, – зiтхнув Самсон. – У нас у пiдвалi запас березових з часiв директорii залишився.