Закон равлика

Його, на жаль, узагалi бiльше нема. Тобто ти залишився без «даху», i якщо пiде дощ чи – ще гiрше – град, то сам розумiеш…

Вiктор поклав у каву ложку цукру, розмiшав, пригубив. Зiтхнув. Алкоголь вивiтрювався з голови. Вивiтрювався поволi, але натомiсть приходила вже не фiзична, а душевна вагота. Вiн вже нiби оплакував свою волю, якою по-справжньому i насолодитися не встиг. Просто не усвiдомив, бо навiть не дiйшов до неi. Лише кiлька крокiв у хибному напрямку – i по всьому! Чужа смерть, похорон без пiнгвiна, цiкавiсть i полон.

Отакий наiвний i легкий перебiг подiй.

– Людинi багато не треба, – озвався Сергiй Павлович. – Трохи iжi, трохи грошей i будиночок – дах над головою. Щоб як у равлика… Є такий закон – Закон равлика. Ти маленький равлик – у тебе маленький будиночок, я великий – менi потрiбний будиночок бiльший i мiцнiший.

Я, може, вже i свiй будиночок перерiс – треба заново будуватися. А от равлик без будиночка називаеться слимак. Знаеш, як до них вiдносяться i що з ними роблять? Хочеш, я тобi «дах» збудую?

– Навiщо я вам? – вичавив iз себе Вiктор.

 – У вас усе е, ви – депутат парламенту…

– Отакоi! Який депутат? Я лише кандидат у депутати, а тiльки-но стану депутатом – «дах» твiй стане мiцнiшим. Та й узагалi, ти – вiльна людина! Я тобi просто тимчасову роботу пропоную. Розумiеш, ти, виявляеться, добре про небiжчикiв пишеш, а моi хлопцi ледве читають. Менi така людина, як ти, зараз дуже потрiбна – з фантазiею, iз заплямованою бiографiею… Напишеш для мене кiлька виступiв перед виборцями, програму.

Ти ж ближче до виборцiв, ти знаеш, що iм треба. Це, власне, не дуже важливо, але так лiпше… А потiм, пiсля того, як стану депутатом, – край! Їдь до Москви, Нью-Йорку, Сантьяго-де-Чилi! Куди заманеться!

– А якщо вас не оберуть?

– Неправильне питання загадуеш! Конкурент у мене – чоловiк зi шрамом на обличчi. До того ж майже лисий! Наш народ таких не любить! До речi, хлопцi обiцяли до ранку про твого пiнгвiна дiзнатися, – хазяiн подивився на годинник. – За годинки двi почуемо, як там твiй Мишко.

А поки йди поспи. Розумним людям треба спати довше! Кажуть, що сон продовжуе iхне життя.

9

Добрий ранок рано не настае. А нинi ранок дiйсно виявився добрим: Вiктор прокинувся ближче до полудня. І спав вiн цього разу роздягненим, з комфортом, пiд теплим коцем. А в мансардне вiконечко свiтило сонце, i промiннячка його танцювали по обличчю Вiктора, будили-грiли шкiру, поки вiн не вiдвернувся, поки оспало не вiдсунувся вiд сонця.