Приятель небіжчика

Може, й не було в цьому нiякого глузду, але, пам’ятаючи челюскiнцiв i добу героiв i живучи в цьому, зовсiм протилежному часi, кортiло iнодi робити невидимi iншим iмiтацii нормального героiчного життя. І от в останню середу свого життя я йшов у туманi з одного кiнця мiста до iншого. Йшов, щоб дiйти та взяти як нагороду за перехiд чашечку кави. Теж одну зi своiх останнiх.

Перехiд тривав трохи понад двi години. І, щиро кажучи, уже зайшовши до кав’ярнi та пiдiйшовши до стiйки, я не вiдчув урочистостi моменту. Рух у туманi позбавляе людину вiдчуття простору, а отже – й можливостi оцiнити пройдене.

Свiтло тьмянiло в кав’ярнi, а на вулицi було сiро. Я сiв у кутку до улюбленого столика. Схоже, я був сьогоднi першим вiдвiдувачем. «Кавниця» невидимо сидiла за високою угорською кавоваркою i читала книжку. Вiдволiклась вона лише на мить, аби зробити менi каву. І знову сiла.

До кав’ярнi ввiйшла дiвчина в шкiряному кашкетi й короткуватiй темно-сiрiй куртцi, схожiй на лiтню куртку старого зразка.

Менi дуже захотiлося побалакати з нею, познайомитися. Але ii зосередженiсть на своiх думках зупинила мене.

Я допив каву i вийшов з кав’ярнi. Пiшов бродити далi. У туман. Мое вiдчуття туману, звичайно, не було таке наiвно-радiсне й зворушливе, як у Їжачка-В-Туманi. А проте бродити було легко, i думки бродили в головi усiлякi. Схоже, що мiй останнiй день виявиться найнуднiшим у життi, але це мене вже не смутило.

9. Четвер

У середу напровечiр туман трохи порiдшав або, злив-шися з темрявою, став менш помiтним. Коли я повернувся додому – настрiй покращав. Я зауважив вiдсутнiсть безлiчi дрiбних речей i деталей побуту, котрi забрала колишня дружина. Вона нiби прибрала по собi: будики на однiй батарейцi зникли, i всiлякi шабатурки, щiтки для волосся. Загалом квартира видалася менi трохи рiднiшою, нiж доти. Я легко пройшовся по нiй, глибоко вдихнув повiтря.

Уночi проти четверга менi снилися кольоровi сни. Я жодного не запам’ятав, але вiдчуття барвностi було таке сильне, що, вже прокинувшись, я все ще хотiв заплющити очi i далi дивитися iх – сни, що не запам’ятовуються.

Але треба було дбати про iнше. Час готуватися до вечора. Я прийняв ванну, поголився. Попрасував. Я збирався так ретельно, нiби мав бути свiдком на весiллi. Приготувавши одяг на вечiр, я узявся до ранковоi кави.

Вечiр прийшов непомiтно.