У вогні плавильника. Срібло

Вона плеснула в долонi i в кiмнату просочилась покоiвка.

– Принесiть княгинi крiсло, – звелiла господарка i втулилась своiми темними очами у гостю. – Я знаю, про що ви будете мене просити. Вас бентежать Ружинськi. Але й Корецькi теж не ликом шитi. Може, я грубо кажу, але це правда. Якщо ви вважаете, що король не знае про вашi наiзди та пограбування, ви помиляетесь. Вiн все знае. – Жiнка в червоному потягнулась за яблуком саме в ту мить, коли челядницi занесли важке дерев’яне крiсло в кiмнату. Корецька ж вiдчувала, що стоiть не у залi королiвського палацу, а в крижанiй водi в ополонцi.

Їi пальцi тремтiли – чи то вiд обурення, а чи вiд страху. Урсула дорiкала iй, Корецькiй! Але будь-який опiр може завершитись скандалом i принести ii роду ганьбу. Служки поставили крiсло i княгиня присiла, тримаючи руки перед собою. Щойно дiвчата в очiпках вийшли, Маерiн продовжила:

– Я знаю, що ви забрали землi в представникiв унii. Король покладае великi сподiвання на релiгiйний мир. Вiн вiрить, що православнi i католики нарештi зрозумiють необхiднiсть iти на поступки, аби бiльше не лилась кров у нашiй краiнi.

Вашi дii, княгине, пiдривають позицii унii.

– Я не впевнена в цьому, моя панна. І бiльше того, я, знаючи ситуацiю зсередини, з нашого русинського боку, можу вам сказати, що унiя не приживеться на наших землях. Вибачте, що я так рiзко кажу, але i ви медом менi не мастили, – вичавила iз себе посмiшку гостя.

– Я люблю смiливих жiнок. І ви смiлива. Тому я вас пробачу. Але за Ружинських не турбуйтесь.

Скоро мине iхнiй час, i за п’ять-десять рокiв ви про них не згадаете, – Урсула вiдкусила яблуко.

– Це пов’язано з Московiею?

Жiнка в червоному посмiхнулась i схвально кивнула, пережовуючи фрукт.

– Не дивуйтесь, що я знаю. Мiй син поiхав на збори королiвськоi армii, – намагалась виправдатись Корецька.

На що Маерiн мило всмiхнулася:

– Ви про Самiйла кажете?

– Так, мiй первiсток, – княгиня нарештi стала почуватись вiльнiше в присутностi господарки покоiв.

– Гарний у вас син. Знаете, я так довго незамiжня, що iнодi думаю, чи не варто менi знайти собi доброго шляхтича. Для земних потреб, як ви розумiете. – Урсула лукаво всмiхнулась.

– Самiйло дiйсно гарний чоловiк i вояк, – Корецькiй здалось, що вона намацала слабинку коханки короля, якiй подобаються молодi чоловiки.

– Не хочеться кликати служок. Налийте нам вина – стоiть на тiй консолi пiд гобеленом, – тонкi пальцi вказали напрям i Корецька слухняно рушила.