У вогні плавильника. Срібло

Ротмiстр тримав вуздечку ii коня i помiтив радiсть на лицi хазяйки:

– Ваша свiтлосте, може, заберемо Роставицю собi?

– Нi, контрактiв треба дотримуватись, чи ти цього не знав?

Жiнка хотiла ще щось додати, але у вухах рiзко зашумiло, мряка застелила очi i княгиня вiдчула, як тiло ii млiе. Ротмiстр ледь встиг пiдхопити зблiдлу господиню, яка вже падала з коня.

Отямилась жiнка в травi, ii оточили вiрнi гайдуки.

– Треба повертатись, Ваша свiтлосте.

– Залиште тут наших людей, поки не приiде варта Софiйського монастиря.

Панi пiдвелась i ледь вмостилась у сiдло. Вона вiдчула, як ii нудить. Стала згадувати, що це вже не вперше. «Невже я вагiтна? За що така кара? Бiльше мiсяця з часу нападу на Черемошку… значить, буде адамове дитя… брата мого чоловiка… Нi, це не може статись». Дiставшись дому, княгиня звелiла служкам налити в купальню гарячоi води, майже окропу. Знала вона – жiнки-челядницi розгадають ii таемницю, а тому заборонила розповiдати будь-кому, що вiдбуватиметься в Ружинi наступнi кiлька днiв.

Роздiл XIV

Анна Корецька нервувала. Нiяк не могла обрати, який комiр фрез бiльше пасував би до ii вбрання – чорного з дрiбними перлами та золотими ланцюгами. Вона мае прибути до королiвського палацу за годину i вже мусила виiхати, але все ще стояла перед люстром у мiднiй оправi. Служка, побачивши нервування княгинi, принишкла – нiколи свою сувору панi такою розгубленою не бачила. Анна почала глибоко дихати – вдихала i повiльно видихала.

Голова вiд того свiтлiшала.

– Давай той, що поменше, – нарештi звелiла господиня, i челядниця заходилась пришивати до цупкого едвабу охайний невеликий комiр iз вузькою смужкою мережива.

Нарештi вбрання було готовим i можна було iхати. Вже на порозi княгиня застигла, розвернулась, пiдскочила до скринi i витягнула щось звiдти, та так швидко, що покоiвка не встигла розгледiти. Потому господиня помчала до почту зi своiх гайдукiв.

Анна iхала в каретi у напрямку королiвського палацу – вона здогадувалась: ii поява при дворi мало кому сподобаеться.

Чоловiк, як дiзнаеться про те, що без його дозволу вона наважилась приiхати до Варшави, буде лютувати. Але що там Юхим – всi при дворi будуть враженi своевiльною жiнкою, для якоi правила неписанi. Пiдтримки Корецька вирiшила шукати у найближчоi до короля особи – фаворитки, яка насправдi й править Рiччю Посполитою. Без поради Урсули Маерiн Сигiзмунд жодного рiшення не ухвалюе.