Людиною він був

Адмiрал виглядав задоволеним, тодi як Себастьян залишився незворушним.

– А друга? – запитав Клайв Бiнгем, нотуючи слова голови.

– Правлiння вiдкидае пропозицiю «Кунарда» як насмiшку, а щодо нас – усе залишиться, як i ранiше.

– Це змусить iх повiрити, що тебе можна зацiкавити, якщо цiна буде вiдповiдною, – попередив Себастьян.

– І що станеться тодi? – запитав адмiрал.

– Завiса пiднiметься, i почнеться пантомiма, – пояснив Себ, – адже голова компанii «Кунард» буде добре знати, що ледi впускае свою хустинку на пiдлогу в очiкуваннi, що залицяльник пiдiйме ii та розпочне давню процедуру упадання, яка може закiнчитися пропозицiею, вiд якоi вона не зможе вiдмовитися.

– Скiльки ж у нас е часу? – вигукнула Емма.

– У Сiтi знатимуть, що ми проводимо засiдання ради, щоб обговорити заявку на поглинання, й очiкуватимуть вiдповiдi на пропозицiю «Кунарда» до кiнця сьогоднiшнього робочого дня. Ринок може впоратися майже з будь-чим – посухою, голодом, несподiваним результатом виборiв, навiть переворотом, – але не з нерiшучiстю.

Емма вiдкрила торбинку, витягла звiдти хустинку й впустила ii на пiдлогу.

* * *

– Що ти думаеш про проповiдь? – поцiкавився Гаррi.

– Дуже цiкава, – вiдгукнулася Емма. – Але превелебний Додсвелл завжди виголошуе гарнi проповiдi, – додала вона, коли подружжя покинуло подвiр’я церкви й повернулося назад до Садиби.

– Я б обговорив його погляди щодо невiрного Томи, якби думав, що ти почула хоч одне слово.

– Вважаю, що його пiдхiд захоплюе, – запротестувала Емма.

– Нi, ти цього не знаеш. Адже вiн жодного разу не згадав про Тому-невiрного, i я не продовжуватиму тебе бентежити, питаючи, що ж вiн насправдi проповiдував. Лише сподiваюся, що наш Господь зрозумiе твою стурбованiсть можливим захопленням твого пiдприемства.

Вони пройшли iще кiлька ярдiв мовчки, перш нiж Емма озвалася:

– Мене гризе не поглинання.

– А що? – здивувався Гаррi.

Емма взяла чоловiка пiд руку.

– Усе так погано? – стурбувався вiн.

– «Кленовий листок» повернувся до Бристоля й пришвартувався бiля берега, – вона зробила паузу.

Вони продовжували крокувати ще якийсь час, перш нiж Гаррi запитав:

– Що ти хочеш iз цим зробити?

– Не думаю, що е з чого вибирати, якщо не збираемося провести решту свого життя у здогадах…

– І це може нарештi дати вiдповiдь на запитання, яке докучало нам усе життя. Чому б не спробувати якомога обережнiше з’ясувати, чи е щось у подвiйному днi корабля.