Гріхи батьків

?

Пеггi i Трудi часто розмовляли перед снiданком про загибель дев’ятьох морякiв iз «Девонця» в морi. Ставлячи каверзнi запитання, Емма змогла отримати iнформацiю, яку нi ii дiдусь, нi Мейзi нiколи б не дiзналися. Але залишалося тiльки три днi до того, як вони прибудуть до Нью-Йорка, а вона так i не наблизилася до з’ясування, хто ж насправдi вижив – Гаррi чи лейтенант Бредшоу?

На п’ятий день Емма вперше чергувала сама, i сюрпризiв не було. Вiн стався аж о п’ятiй ночi.

Коли дверi каюти вдосвiта вiдчинилися i якийсь чоловiк знову рушив у бiк Емми, цього разу вона вже твердо заявила:

– Не та дiвчина.

І зайда негайно вийшов. Вона бiльше не спала, дивуючись, хто б це мiг бути.

На шостий день Емма також не дiзналася про Гаррi чи Тома Бредшоу нiчого нового i стала вже непокоiтись, що може приiхати до Нью-Йорка, не маючи якихось пiдстав для подальших пошукiв. Саме пiд час сьогоднiшньоi вечерi вона й вирiшила розпитати Пеггi про «того, хто вижив».

– Я бачила Тома Бредшоу лише раз, – зiзналася Пеггi, – коли вiн чвалав поверхом зi своею медсестрою.

– Ви розмовляли? – поцiкавилася Емма.

– Нi, вiн здавався дуже сором’язливим. У будь-якому випадку Крiстiн не випускала його з свого поля зору.

– Крiстiн?

– Вона в той час була корабельною медсестрою, працювала разом iз доктором Воллесом. І вони, безперечно, врятували Тому Бредшоу життя.

– І бiльше ви його нiколи не бачили?

– Коли ми причалили у Нью-Йорку, я лише помiтила, як вiн сходив на берег iз Крiстiн.

– Вiн покинув корабель разом iз Крiстiн? – стривожилася Емма. – А з ними був доктор Воллес?

– Нi, лише Крiстiн та ii хлопець Рiчард.

– Рiчард? – Емма вiдчула неабияке полегшення.

– Атож, Рiчард… Не можу згадати його прiзвища. Вiн був третiм офiцером. Невдовзi одружився з Крiстiн, i ми бiльше нiколи не бачили iх обох.

– Вiн був гарним чоловiком? – наполягала Емма.

– Том чи Рiчард? – уточнила Пеггi.

– Чи можу я запропонувати тобi щось випити, Пег? – запитав молодик, котрого Емма ще не зустрiчала, але мала вiдчуття, що побачить його профiль пiзнiше цiеi ночi.

Емма мала рацiю, i вона не спала нi пiд час, нi пiсля вiзиту, оскiльки на думцi мала зовсiм iнше.

?

Наступного ранку, вперше за час плавання, Емма опинилася в iнформацiйному бюро ранiше за всiх.

– Приготувати перелiк пасажирiв до висадки? – поцiкавилася вона, коли нарештi Пеггi спромоглася ввiйти.