Гріхи батьків

– Ти – перша з тих, кого я знала, котра визвалася добровольцем на цiй роботi, – зауважила Пеггi, – але прошу дуже. Хтось же мае переконатися, що все збiгаеться, якщо iммiграцiйна служба вирiшить повторно перевiрити якусь iнформацiю про пасажирiв, коли ми пришвартуемось у Нью-Йорку.

Емма зайшла до службового примiщення. Вiдклавши поточний список пасажирiв, вона звернула увагу на теки колишнiх членiв екiпажу, якi знайшла в окремiй шафцi, що виглядала так, нiби ii не вiдчиняли вже довгий час.

Вона розпочала повiльний i ретельний пошук iмен Крiстiн i Рiчарда.

Однак там виявилося кiлька Рiчардiв, Дiкiв i Дiкi, проте лише адреса одного з них, лейтенанта Рiчарда Тiббета, виявилася в тому ж багатоквартирному будинку Мангеттена, що i панни Крiстiн Крейвен.

Емма записала собi його адресу.

10

– Ласкаво просимо до США, панно Беррiнгтон.

– Спасибi, – подякувала Емма.

– Скiльки часу плануете перебувати у Сполучених Штатах? – запитав iммiграцiйний офiцер, перевiряючи ii паспорт.

– Щонайбiльше тиждень-два, – сказала Емма. – Хочу навiдати свою бабусю, а потiм повернуся до Англii.

Це було правдою, бо в Емми i справдi у Нью-Йорку жила двоюрiдна бабуся, сестра лорда Гарвi. Але вона не мала намiру навiдувати ii навiть в останню чергу, адже не хотiла, щоб решта родини дiзналася, яку мету вона переслiдувала.

– Яка адреса вашоi бабусi?

– На розi Шiстдесят четвертоi та Парк-стрит.

Іммiграцiйний офiцер занотував цю iнформацiю, поставив штамп у паспорт Емми та повернув його власницi.

– Насолоджуйтесь перебуванням у Великому яблуцi, панно Беррiнгтон.

Пiсля того як Емма пройшла iммiграцiйну службу, вона встала до довгоi черги пасажирiв iз «Зiрки Канзасу». Знадобилося ще двадцять хвилин до того, як жiнка змогла сiсти на задне сидiння жовтого таксi.

– Менi потрiбен невеликий готель iз помiрними цiнами, який розташований неподалiк вiд Мертон-стрит на Мангеттенi, – попросила вона водiя.

– Скажiть це все ще раз, будь ласка, панi, – вiдгукнувся водiй, з кутика рота якого стирчав недопалок сигарети.

Оскiльки Еммi було важко зрозумiти сказане ним, вона логiчно припустила, що у нього така ж проблема.

– Я шукаю невеликий недорогий готель неподалiк вiд Мертон-стрит, на островi Мангеттен, – повторила вона, повiльно вимовляючи кожне слово.