Гріхи батьків

А мати хоче, щоби я залишилася з нею до кiнця вiйни…

Цього разу доглядач, здаеться, вдовольнився, оскiльки вже не вперше люди наймалися, щоби втекти з Англii.

– Тодi зараз же й почнiмо, – сказав вiн, схопився i вийшов iз кабiнету, щоб подолати з новою працiвницею короткий шлях до iнформацiйного бюро.

– Пеггi, я знайшов, ким замiнити Дейну в цьому рейсi. Отож буде краще розпочати негайно.

– Дякувати Боговi, – вiдгукнулася Пеггi, пiдiймаючи стiйку, щоб Емма могла зайти до неi за бар’ер. – Як тебе звати? – запитала вона з тим же майже нестерпним акцентом.

Емма нарештi збагнула, що мав на увазi Бернард Шоу, коли заявив, що англiйцiв та американцiв роздiляе спiльна мова.

– Емма Беррiнгтон.

– Ну, Еммо, а це моя помiчниця Трудi. Оскiльки ми зараз дуже зайнятi, то, може, тобi буде краще зараз просто спостерiгати? А ми спробуемо заповнити прогалини в процесi роботи.

Емма вiдступила оддалiк i стала спостерiгати, як двi дiвчини витримують усе, що випало на iхню долю, при цьому ще й якось ухитряючись всмiхатися.

Уже за годину Емма знала, в який час i де саме пасажири мають шикуватися для завантажування в рятувальнi шлюпки, на якому поверсi розташований ресторан, наскiльки далеко вони мають вийти в море, перш нiж пасажири зможуть замовити собi напоi, де вони можуть знайти собi партнера для бриджу по обiдi й як дiстатися до горiшньоi палуби, якщо заманеться помилуватися заходом сонця.

Упродовж наступноi години Емма вислуховувала бiльшiсть тих самих запитань, якi ставили знову i знову.

Пеггi була ошелешена, а коли черга зменшилася до кiлькох пiзнюкiв, сказала Еммi:

– Час показати тобi твою каюту та перехопити щось, поки пасажири цмулять трунки перед вечерею.

Вона обернулася до Трудi й додала:

– Я повернусь близько сьомоi, щоб тебе замiнити.

Вiдтак пiдняла стiйку i вийшла. Трудi кивнула.

– Можете менi сказати, чи обов’язково сьогоднi перевдягатися до вечерi?

– Першого разу – нi, сер, – почулася тверда вiдповiдь, – але надалi – так.

Пеггi теревенила без упину, коли вела Емму довгим коридором, приступаючи до схiдцiв, вiдгороджених ланцюжком iз табличкою, на якiй грубими червоними лiтерами було написано: «Стороннiм вхiд заборонений!».

– Це коридор до наших кают, – пояснила вона, вiдстiбаючи ланцюжок.