Гріхи батьків

– Чим можу вам допомогти, панно? – запитала одна з них, коли, врештi-решт, дiйшла Еммина черга.

Дiвчина припустила, що вона пасажирка, й Емма справдi розглядала варiант оплати проiзду до Нью-Йорка. Але вирiшила, що з бiльшою ймовiрнiстю дiзнаеться те, що iй потрiбно, якщо стане членом екiпажу.

– Де можна знайти каюту доглядача? – поцiкавилася вона.

– Другi дверi праворуч вiд цих схiдцiв, – вiдповiла дiвчина. – Ви iх не пропустите.

Емма пiшла у вказаному напрямку, а коли дiйшла до дверей iз табличкою «Доглядач», глибокого вдихнула i постукала.

– Заходьте.

Емма вiдчинила дверi i зайшла досередини. Елегантний офiцер сидiв за столом, заваленим документами. Вiн був одягнений у накрохмалену бiлу сорочку з вiдкритим комiром i кiтель iз золотими еполетами на плечах.

– Чим можу бути корисний? – запитав вiн iз акцентом, якого вона зроду не чула i навряд чи втямила все зi сказаного.

– Я шукаю роботу офiцiантки, сер, – повiдомила Емма, сподiваючись, що ii голос звучить так, як в однiеi з покоiвок у садибi.

– Даруйте, – сказав вiн озираючись. – Нам бiльше не потрiбнi офiцiантки. Єдина вакансiя – в iнформацiйному бюро.

– Я була б рада працювати там, – запевнила Емма, повертаючись до свого природного голосу.

Господар каюти придивився до неi уважнiше.

– Оплата невисока, – попередив вiн ii, – а години працi – ще гiршi.

– Я звикла до всього, – видихнула Емма.

– І я не зможу запропонувати вам постiйну посаду, – продовжив доглядач, – бо одна з дiвчат чекае на березi в Нью-Йорку i пiсля цього рейсу знову повернеться на корабель.

– Це не проблема, – вiдгукнулася Емма без пояснень.

Доглядач усе ще не виглядав переконаним.

– Ви вмiете читати та писати?

Емма хотiла б повiдомити йому, що здобула стипендiю в Оксфордi, натомiсть обмежилася простим:

– Так, сер.

Не зронивши бiльше жодного слова, вiн вiдсунув шухляду, витягнув звiдти довгу анкету, подав iй авторучку та звелiв:

– Заповнiть це.

Коли Емма розпочала вiдповiдати на запитання, офiцер також додав:

– І менi ще буде потрiбна ваша рекомендацiя.

Як тiльки Емма заповнила анкету, вона взяла торбинку та простягнула рекомендацiйний лист Мейзi.

– Вражаюче… – присвиснув вiн. – А ви впевненi, що хотiли б стати адмiнiстраторкою?

– Це буде моя наступна посада у «Гранд-готелi», – заявила Емма. – Менi потрiбен вишкiл, аби стати керiвницею.

– Тодi навiщо вiдмовлятися вiд такоi можливостi i приеднуватися до нас?

– Моя тiтка живе в Нью-Йорку.