Соловецький етап. Антологія

Другу складено на будiвництвi Бiломорсько-Балтiйського каналу. Вона була поширеною не тiльки серед украiнцiв, а й серед iнших, що там перебували. Навiть при розгромi однiеi органiзацii, що готувала масову втечу ув’язнених, фiгурувала, як зразок агiтацiйноi акцii, саме ця пiсня. Автора ii ГПУ так i не пощастило вiдшукати.

Слова цiеi пiснi такi:

Пiкети сплять вночi,

Бори гудуть глухi,

А на кар’ерах горять вогнi…

То ми – замученi,

На смерть засудженi —

Тяжкими кайлами

Б’емо гранiт.

У нас одна сiм’я, —

Ми побраталися:

Туркмен, узбек, чечен,

Сумний грузин,

Син Украiни,

І карельськii «каймени»,

Удмурт i чех,

Литвин i бiлорус.

Довбаем кайлами,

Б’емо ми ломами,

І шлем прокляття —

Усiм катам…

І вiрим – змученi,

На смерть засудженi,

Що прийде помсти час

І кари вам.

Та згодом Генадiй Садовський дiстаеться з Пiчугiв до соловецького Кремля, а з нього, вже за моею допомогою, – вартовим на сiнний склад сiльгоспу. Довгими темними соловецькими вечорами сидiли ми, i Генадiй розповiдав про украiнську нацiональну революцiю, про все, що знав, бачив i своiми руками робив, i як згорiла молодiсть його в боротьбi й неволi.

Ось вiн, молодий Генадiй, звiльняе житомирську тюрму, набиту тiльки украiнцями – петлюрiвцями, заарештованими Денiкiним i приреченими на розстрiл, бо денiкiнцi, пiд тиском украiнськоi армii, мали тiкати з мiста.

Ось вiн, Генадiй, – военний комендант i фактичний керiвник Житомира та Волинськоi губернii.

Двадцятирiчний юнак мусить брати на себе провiд у такий бурхливий час.

Якщо ми виннi, – казав Садовський, – що програли революцiю, то не тiльки ми виннi, а винен i весь наш народ. Спробуйте творити нову нацiональну Украiнську Державу, коли дядько на запитання, якоi вiн нацiональностi, вiдповiсть – православноi.

А проте Садовський вишукуе людей, добирае кадри, органiзовуе газету, знаходить талановитого вчителя Мамчуру i садовить його за редактора, замiщуе посади в урядництвах украiнцями, дбае про госпiталi для поранених, про дитячi будинки, i не забувае й на хвилину, що ворог не спить, що ворог працюе.

Викривае пiдпiльний большевицький комiтет, заарештовуе й розстрiлюе, без милосердя i без зла, бо того вимагала справа Украiнськоi Незалежности. Розстрiлюе навiть того, що перехрестився i крикнув: «Господи, я русский человек», бо того вимагала справа Визволення, i не було чого «русским человекам» йти до большевицьких запiльних комiтетiв.