Ключі Марії

Я здивувався, що шукати ii вирядили кiлька лицарських загонiв. Отже, це не проста дiвиця.

– Нi, не проста. Але краще тобi про неi не розпитувати, – похитав головою Іларiон.

– Чому? За кiлька днiв ми покидаемо Єрусалим i вирушаемо додому. Я не буду мати змоги зрадити таемницю, якщо це справдi таемниця.

– Можеш нею подiлитися, коли покинете кордони королiвства. – Іларiон пiдвiв брата Луку до полицi з сувоями, списаними египетськими iероглiфами, i сказав: – Ось тут, у записках Аменхотепа Четвертого Ехнатона вперше розповiдаеться про египетську богиню Маа, яка залишаеться вiчно молодою.

– Який це стосунок мае до дiвчини, яку розшукують? – здивувався Лука.

– Король переконаний, що вона i е тiею богинею. Але тепер ii зовуть Марiя.

– Як Богоматiр? – здивувався брат Лука.

– Можливо, це i е вiчно молода Богородиця Дiва Марiя, за якою полюють багато королiв, – повiдомив притишеним голосом грек.

– Навiщо вона iм?

– Вся суть у Virginis laktari.

– Молоко Богородицi? – перепитав ошелешений брат Лука.

– Невже ти про нього не чув? Адже воно зберiгаеться на Афонськiй горi, в Халкопратiйському соборi в Константинополi та в багатьох iнших храмах. Коли народився Христос у Вифлеемськiй печерi, то з персiв Дiви Марii витекло на землю молоко, i там, де воно витiкало, земля ставала бiла, як молоко, i вурдилася, наче сир.

– Або на снiг чи iнiй…

– Ти його бачив? – насторожився грек.

– Не певен… Але дещо чув, – якомога байдужим голосом вiдказав Лука.

– Отже, ти мусиш знати, мабуть, що тепер щороку на Рiздво земля в цьому мiсцi кипить, як джерело. До цього джерела в день Рiздва приходить Єрусалимський патрiярх, вiдбувае святу лiтургiю, збирае цю бiлу землю, лiпить з неi млинцi, а вiдтак на кожному млинцевi з одного боку витискають зображення Дiви Марii з Немовлятком, а з другого – напис: “Молоко Пречистоi Богородицi”.

– Те, що ти розповiв, я знаю, – сказав брат Лука. – Я знаю, що в багатьох храмах молоко Богородицi зберiгаеться в пляшечках чи то у виглядi сиру, чи у виглядi рiдини. Але… – брат Лука завагався, чи варто розповiдати далi.

– Ти щось знаеш iще? – запитав, прискаливши око, грек. – Тепер ти менi не довiряеш?

– Нi… це не так. Довiряю.