На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
📚 Читайте "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Шомполiв хочеш покуштувати? Бачив, як Бородая розписали? А ти – утечу!
– А що ж тодi робити?
Євген не вiдповiв. Сидiв, потираючи культю («Все ii тре, усе тре, – розповiдала матерi Катря. – А спитаеш, чи болить – каже, що нi… А я ж таки бачу: болить!»), супився задумливо. Зморщив потiм лице, наче кислицю з’iв:
– Треба-таки йти до дядька!.. Ти мимо проходив – у дворi не бачив?
– Бачив… Тiки вони вже в управу пiшли.
– На службу? – криво посмiхнувся Євген. Подумав, що так навiть краще: не родичатися.
– Зачекай, разом пiдемо.
Швиденько зiбрався, сказав Катрi, що зараз i вернеться. Вийшов на вулицю: поношений пiджачок, штанина обтрiпана, стоптаний, з чужоi ноги, черевик i картузик благенький. Ех, Євгене, Євгене, чи давно ти йшов оцiею ж вулицею у формi параднiй? У льотчицькiй, з блакитними, як небо, петлицями?.. Та що там i згадувати!.. Зцiпив вуста, втупився поглядом у стежку, вимахуе милицями…
Грицько провiв брата аж до управи.
Про батька ж i не згадав: у iхнiй хатi, вiдколи Євген себе й пам’ятав, усе вирiшувала мати.
В управi Євген уже був: тодi, як Івасюта «почистив» йому зуби. Але тодi його сюди привiв полiцай, а тепер, бач, з власноi волi! «Гляди, доживуся, що прийду ще й проситись на службу!» – поглузував сам iз себе.
«Управа!.. Слово ж гидотне яке!.. Управа – розправа!..»
Важко пiднявся на ганок: вiсiм сходинок, вiсiм разiв виважився на милицях, мов на турнiковi… Згадав одразу ж турнiк в далекому звiдси училищi й себе, спритного, дужого: птахом злiтав над перекладиною, i все тiло було пронизане радiстю… І одразу ж iнший турнiк, уже у мiстечку вiйськовому, як вiн, молодий командир, щоранку вибiгав на зарядку, голий по пояс, у будь-яку погоду… Раз-два!.
У першiй кiмнатi з’явилася обнова: портрет Гiтлера.







