На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
📚 Читайте "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Оце? – Дядько зважив на долонi лампу, вирiшуючи, мабуть, продавати чи нi. – Та якщо дадуть добру цiну, то, може, й продам.
– А що ви за неi хочете?
– А що в тебе е?
– Та борошно.
При згадцi про борошно в дядька зблиснули очi. Вiн ще раз зважив на руцi лампу, прицiливсь на сидiр:
– Давай кiлограм!
Грицько не став торгуватися: розв’язав поспiхом сидора дiстав кульок. Ухопив лампу й подалi од дядька: щоб iще хто не вчепився, не став допитуватись, нащо йому лампа.
Тепер лишалося купити замовлене Євгеном i Катрею.
Повеселiлий, Грицько знову попхався помiж рядiв, видивляючись колодки та запальничку.
І тут у звичайний гул базарний, у людськi голоси нагло ввiрвався повий звук. Так, наче щось розкололося. Люди, якi були довкола Грицька, одразу ж завмерли, хто як стояв, тиша, незвична й моторошна, запала над морем голiв, повернутими в бiк вулицi. Тим знову щось трiснуло, залилися гавкотнею собаки…
– Облава! – закричав якийсь чоловiк, i всi, що стояли довкола Грицька, кинулися врозтiч.
– Ой, пустiть! Ой, пустiть! – наче ii хтось тримав.
Грицько теж побiг – за всiма. Йому одразу ж оддавили ногу, садонули чимось твердим i гострим у бiк, аж в очах потемнiло, та вiн навiть не обернувся: притискаючи клунок, мчав, уже нiчого перед собою й не бачачи, аж поки налетiв на рундук.
І вперся в паркан. Високий, глухий, з гострими вгорi шпичаками.
Хлопця нiде не було, вiн наче провалився крiзь землю. Грицько хотiв був повернути назад, але тут бабахнуло вже поруч, майже над головою, i вiн аж присiв.
– О, ще один доброволець! – пролунав веселий голос.
Грицько ще дужче зiщулився.
– Ану вилазь!
Грицько не поворухнувся.
– Що там, Федоре? – пролунав iнший голос.
– Та ось – залiз, як слимак!
– А ти його висмикни!
Позаду зашурхотiло, засопiло: хтось пробирався до Грицька.
– Вмерло од страху, чи що? – запитало над головою. Ухопило за комiр, потягнуло, аж затрiщала матерiя, виволокло Грицька, який продовжував упиратися, з вузького проходу.
– Дiстав?
– Та дiстав.







