Біль і гнів. Книга 1

Остаточно ж викривае палiiв новоi вiйни передова «Правды» вiд п’ятого липня цього року: «Документи, що викривають англо-французьких органiзаторiв вiйни: про п’яту i шосту «Бiлi книги» нiмецького мiнiстерства закордонних справ»: «Публiкованi документи п’ятоi i шостоi «Бiлих книг» ще раз з усiею очевиднiстю пiдтверджують i показують всьому свiтовi справжнiх органiзаторiв вiйни. І тiльки мудра сталiнська полiтика радянського уряду своечасно розгадала пiдлi задуми палiiв i вiдвернула напади, що готувались англо-французами на нащу батькiвщину».

«Роль товариша Сталiна в мiжнароднiй полiтицi Рад. Союзу», – продовжуе нотувати Тетяна. Пригадуе статтю Кагановича, опублiковану ще в сiчнi, додае: «Великого машинiста локомотива iсторii».

А ось iще одна стаття – вона теж придасться Тетянi. Це вже «Известия», вiд 11 квiтня: «Пiсля вторгнення Англii й Францii в нейтральнi води скандинавських краiн i пiсля контрзаходiв з боку Нiмеччини Данiя i Норвегiя стали перед необхiднiстю примкнути так або iнакше до Нiмеччини.

Насамперед слiд прийти до того висновку, що дii Нiмеччини в даному разi були вимушеними.

Говорять, що Нiмеччина порушила своiми дiями в Скандинавii принципи мiжнародного права, що вона перетворила в клаптик паперу договiр про ненапад з Данiею i таке iнше. Але читати тепер дешевi лементацii щодо правомiрностi або неправомiрностi нiмецьких дiй у Скандинавii, пiсля того як Англiя i Францiя порушили суверенiтет Скандинавських краiн на шкоду iнтересам Нiмеччини, викликавши тим самим контрзаходи Нiмеччини, – значить ставити себе в смiшне становище.

Озброiвшись отакими цитатами, пiшла в недiлю Тетяна на свою десятихатку проводити бесiду.

Збиралися в Погрiбного Ярмоли – чоловiка непомiтного i такого мовчазного, що Тетяна й не знала, який у нього голос. Звернешся до нього – або мовчки кивне, або всмiхнеться знiяковiло. Весь вечiр просидить – анi пари з вуст.

І жiнка його, Явдоха, теж не дуже щедра на мову.

– Як вони й женились? – дивувався якось Іван Приходько. – Не iнакше – на мигах.

Тетяна завжди приходила перша. Вiталася з хазяiнами, одразу ж сiдала до столу. Стiл чекав на неi вже прибраний, засланий чистою скатертиною. Скатертина вишита так, що й очей не одведеш. І квiти яскравi, i птахи, а внизу ще й пущений «бережок» iз зеленоi заполочi. Все це – Явдошинi руки. День i пiч з голкою не розстаеться, з нею, здаеться, i спить.