На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Біль і гнів. Книга 1» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Біль і гнів. Книга 1

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Біль і гнів. Книга 1" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Біль і гнів. Книга 1" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Анатолій Дімаров) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі почату в «І будуть люди» розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Їм здавалося, що минулося найстрашніше – примусова колективізація, голодомор, масові репресії. Та невдовзі наспіла чорна година – воєнне лихоліття, а на зміну одним нелюдським порядкам прийшли не менш жорстокі. Як вестиметься тарасівцям, на чий бік стануть? Автор, як і зазвичай, не береться виписувати якусь громадянську позицію, свідомо уникає прямих характеристик героїв. За них говорять їхні вчинки, думки, прагнення. «Я писав про життя. І все», наголошував Анатолій Дімаров. А висновки має робити сам читач. «Біль і гнів» не уникнув цензорської руки, безжальних скорочень. Та навіть в урізаному варіанті був відзначений Шевченківською премією. Видавництво «Фоліо» перевидає роман, який автор повністю відновив.
📚 Читайте "Біль і гнів. Книга 1" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Біль і гнів. Книга 1", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
До цього секретарював Колядко, але чимось не вгодив Твердохлiбовi, той на звiтно-виборних зборах Колядковi й дав: не забезпечуе дiйове керiвництво сiльським господарством. А чому не забезпечуе? Бо од сiльського виробництва одiрваний – закопався у школi. І назвав Нешерета…
Так i секретарюе Нешерет – четвертий рiк пiдряд.
Нешерет спершу розпорядився навiть культпохiд одкласти: якi можуть бути походи в кiно, коли комiсiя от-от на голову звалиться! Але Колядко переконав, що культпохiд – це теж полiтмасовий захiд.
– Добре, ведiть. Тiльки щоб менi, натурально, учителi по своiх десятихатках були!
Отож Тетянi замiсть Хоролiвки свiтила полiтбесiда. Та ще треба воювати з Івасем, який здiйняв рев на всю хату: збирався ж iз мамою в культпохiд, а тут на тобi – лишайся удома! Як Тетяна його не переконувала, що йдуть лише старшi класи, не помагало нiщо:
– А Олька ж iде!
Олька – дочка Колядкiв, однолiток Івася.
– Іде, бо й батьки ii йдуть! – вже сердито Тетяна. – І замовчи менi, бо я не знаю, що з тобою й зроблю!
Замовкнув. Забився в куток, схлипуе так, наче хто йому печiнку виймае.
– Ти довго там хлипатимеш?
– Довго.
Не витримала – розсмiялась Тетяна:
– Ладно, не плач: попрошу Олексiя Григоровича, може, вiн тебе й вiзьме.
Сина мов вiтром видуло iз закутка. Не одходить тепер од матерi, допитуеться, коли вона нiде до Колядка.
– Пiду – не забуду… А тепер бiжи надвiр, бо менi ось бесiду готувати треба…
Пiдiбрала газети на задану тему, читае, виписуе. Ось стаття «Правды» вiд 23 серпня цього, 1940 року, присвячена роковинам радянсько-нiмецького пакту: «… пакт був пiдписаний в момент, коли над Європою нависли грозовi хмари iмперiалiстичноi вiйни, що задовго i спроквола пiдготовлялась в дипломатичних канцелярiях Лондона i Парижа. Звiстка про радянсько-нiмецький пакт прозвучала як останне застереження органiзаторам i натхненникам iмперiалiстичноi вiйни…»
«Агресивна роль англо-французькоi плутократii», – нотуе Тетяна.





