Втікачі

Коли Рисполепт застосовуеться разом з iншими засобами, якi в значнiй мiрi зв’язуються бiлками плазми, то клiнiчно вираженого витiснення будь-якого препарату з бiлковоi фракцii плазми не спостерiгаеться.

Прийом iжi не впливае на абсорбцiю Рисполепту.

Передозування.

Симптоми.

В загальному планi ознаки та симптоми передозування, що спостерiгались, – це вiдомi фармакологiчнi ефекти препарату в посиленiй формi. Цi ефекти включають сонливiсть та седацiю, тахiкардiю та гiпотонiю, а також екстрапiрамiднi симптоми.

Повiдомлялось про прийом 360 мг препарату. Отриманi данi дозволяють зробити висновок про широкий спектр безпечностi препарату. При передозуваннi, в поодиноких випадках, спостерiгалось подовження iнтервалу QT.

У разi гострого передозування слiд проаналiзувати можливiсть лiкарськоi взаемодii декiлькох препаратiв.

Лiкування.

Слiд забезпечувати та пiдтримувати вiльну прохiднiсть дихальних шляхiв для забезпечення адекватноi вентиляцii та оксигенацii. Слiд розглянути можливiсть промивання шлунка (пiсля iнкубацii, якщо пацiент непритомний) та призначення активованого вугiлля разом iз проносним засобом.

Показано серцево-судинне монiторування, що включае безперервну реестрацiю ЕКГ для виявлення можливих аритмiй.

Рисполепт не мае специфiчного антидоту. Таким чином, повиннi виконуватись вiдповiднi пiдтримуючi заходи. Гiпотонiю та судинний колапс слiд лiкувати такими заходами, як внутрiшньовеннi вливання та/або симпатомiметичнi препарати. У разi розвитку гострих екстрапiрамiдних симптомiв слiд призначати антихолiнергiчнi препарати.

Слiд продовжувати постiйне медичне спостереження та монiторинг до моменту, коли пацiент одужае.

Особливостi застосування.

У зв’язку з тим, що Рисполепт е ?-блокатором, може виникати ортостатична гiпотонiя, особливо в початковому перiодi пiдбору дози. Рисполепт слiд застосовувати з обережнiстю у пацiентiв з захворюваннями серцево-судинноi системи (наприклад, серцева недостатнiсть, iнфаркт мiокарда, порушення провiдностi), а також при зневодненнi, гiповолемii або цереброваскулярних порушеннях; при цьому дозу слiд збiльшувати поступово, згiдно з рекомендацiями (див.

«Спосiб застосування та дози»). При виникненнi гiпотонii слiд розглянути питання щодо зменшення дози.

При застосуваннi препаратiв з властивостями антагонiстiв дофамiнових рецепторiв вiдмiчалось виникнення пiзньоi дискiнезii, що характеризуеться мимовiльними ритмiчними рухами (переважно язика та/чи обличчя).