Вітіко

– А тепер, шкiряний вершнику, глянь просто назад, – казав далi червоний вершник, – це син Начерата, вiн завжди син Начерата i завжди буде сином Начерата.

– Таж озирнися! – гукнув чоловiк позаду Вiтiко.

Вiтiко крутнувся трохи на конi й побачив чоловiка, що гукав. Вiн iхав на гнiдому конi й був дуже гарним юнаком iз бiлявим волоссям, синiми очима i рожевим обличчям. Одягнений у червоно-брунатне вбрання й чорну шапку з бiлою пiр’iною, вiн мав меч i рiг.

– Я не загрожую нiкому, – запевнив вiн Вiтiко.

– Хiба що всiм гарним дiвчатам! – усмiхнувся червоний вершник.

– Я мiг би пiдтримувати шляхетну дружбу i з лицарем, наприклад, iз цим шкiряним вершником, – мовив юнак.

– Може, а може, й нi, я тим часом ще не можу сказати, – стенув плечима Вiтiко.

– А тепер iде другий ряд позаду нас, – пояснював далi червоний вершник. – Це Бен, його ще звуть Полководець, але вiн не полководець. Правда, Бене, ти ж не полководець чехiв? – гукнув вiн назад товаришевi.

– Я скоро буду ним, – вiдповiв той.

Вiтiко озирнувся. Той чоловiк iхав на вороному конi, мав свiтле волосся, зелене вбрання, чорну пiр’iну на чорнiй шапцi, меч i рiг.

– Того, що праворуч вiд Бена, звуть Каста, – розповiдав червоний вершник. – Ти тiльки глянь на нього, вiн завжди пiде на смерть задля своiх друзiв. Касто, ти помреш за нас усiх! – гукнув червоний вершник.

– А ви всi за мене! – вiдповiв Каста.

Каста iхав на вороному конi, мав русяве волосся, сiру пiр’iну на чорнiй шапцi, рiг i меч.

– А тi двое позаду iх – сини Смiла, великого полководця князя Собеслава, – знову заговорив червоний вершник, – вони завжди прагнуть робити одну роботу, мають однакових коней та вбрання i ще повиннi признатися нам, чи iхнi любки мають однаковi очi. Ти бодай глянь на них, мiй шкiряний.

Вiтiко озирнувся i тiльки побачив, що обидва вдягненi в зелене, мають червонi пiр’iни на чорних шапках i кожен iде на буланому конi.

– А ще далi ззаду iдуть Мiкул, Радмiл та iншi, – пояснював червоний вершник, – тепер немае сенсу озиратися на них, а якби ми замiсть кавалькади знову зiбралися в гурт, ти, можливо, ближче поглянув би на них i побачив би, чи вони подобаються тобi.

Вiтiко помiтив, що всi тi чоловiки вдягненi однаково: не дуже широкий верхнiй одяг iз поясом, тугi штани i шкiрянi чоботи з коротким грубим шипом ззаду. Всi були в дуже вузьких шапках, позаду яких волосся спускалося на шию, а потiм було зрiзане навскiс.