На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вітіко» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вітіко
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
11 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Вітіко" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вітіко" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Адальберт Штіфтер) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
В історичному романі видатного австрійського письменника Адальберта Штіфтера (1805–1868) яскраво описано події XII століття, ми стаємо свідками становлення Чеської держави, бачимо її стосунки з сусідніми Баварією, Австрією, Польщею та Угорщиною, участь у поході на Мілан. Але цей твір – водночас ще й запізнілий куртуазний роман, оспівування лицарських чеснот і чистого кохання. Образ головного героя Вітіко подано в розвитку – від юнака, який шукає своєї долі, він доростає до мудрого державника, що дбає про людей і країну.
Книжка буде цікава всім, хто любить історію, цінує щирість почуттів і полюбляє чудові описи природи.
📚 Читайте "Вітіко" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вітіко", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Чоловiк притримав Вiтiко стремено, коли той спiшувався, й допомiг йому завести коня до стайнi. Потiм повiв його на друге подвiр’я, а звiдти – в простору залу, де стояло багато кам’яних столiв. За одним з них на кам’яному нерухомому стiльцi, застеленому килимом, сидiв жупан Любомир. Вiн був у широкому темному вбраннi, на яке спадало його нiчим не прикрите сиве волосся. Коло столу стояв чоловiк у сiрому вбраннi з поясом, жупан розмовляв iз ним. За кiлька крокiв позаду чоловiка стояла жiнка в не дуже широкому синьому вбраннi, пiдперезана сплетеним з лика поясом.
Тут будет реклама 1
Чоловiк, що завiв Вiтiко, знаком звелiв йому зупинитись на кiлька крокiв позаду жiнки й чекати, а сам вийшов iз зали. Любомир далi розмовляв iз пiдперезаним чоловiком у сiрому вбраннi. Нарештi той чоловiк ледь уклонився, немов дякуючи, i вийшов iз зали. Тепер до Любомира пiдiйшла й заговорила жiнка, вiн вiдповiв iй, жiнка знову щось казала, жупан вiдповiдав далi. Розмова тривала досить довго. Потiм жiнка захотiла поцiлувати край одягу жупана, але вiн не дозволив, i вона вийшла з зали.Тут будет реклама 2
Тепер пiдiйшов Вiтiко. Коли вiн став перед Любомиром, той запитав:
– Чого ти хочеш, мiй сину?
– Мое бажання полягае тiльки в тому, – вiдповiв Вiтiко, – щоб ви дозволили менi подивитися на вас i я подякував вам, бо ви одного разу заступилися за мене.
– Тож зайди до моеi кiмнати прийнять, – мовив Любомир, пiдвiвся й пiшов до дверей, Вiтiко – за ним. Любомир вiдчинив дверi й повiв Вiтiко кам’яними сходами вгору. Вони зайшли у великий передпокiй iз темно-сiрими стiнами, де було багато озброених людей.
Тут будет реклама 3
Любомир сказав:
– Славо, пiди вниз i стiй у кам’янiй залi на вартi, раптом ще хто-небудь захоче говорити зi мною до заходу сонця.
Один з озброених чоловiкiв пiшов сходами вниз. Любомир завiв тепер Вiтiко в другий передпокiй, що був, проте, набагато меншим за залу. В тому передпокоi перебували трое неозброених слуг. Любомир сказав одному:
– Радиме, принеси вино i пироги.
Слуга пiшов, а Любомир i Вiтiко перейшли з передпокою до простороi свiтлицi.
Тут будет реклама 4
То була нарiжна кiмната, що мала по чотири вiкна на кожнiй зовнiшнiй стiнi. Вона вся була оббита в’язовими панелями, та й стеля була вирiзьблена з в’язу. Пiдлогу вкривали шкури козуль. У свiтлицi стояли три великi столи з в’язового дерева i багато стiльцiв iз того самого дерева. Над дверима i над кожним вiкном висiли пишнi оленячi роги. Вздовж стiн i навiть у заглибинах вiкон тягнулася лава, теж в’язова.
Мнения
О книге «Вітіко» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
