Роман про Трістана та Ізольду

Марковi надмiру сподобався цей арф'яр, що прибув iз землi Лооннуа, куди забрав колись Рiвален сестру його Бланшфлер.

Спiв уже давно скiнчився, а король мовчав.

– Сину, – сказав вiн нарештi, – хай буде благословен учитель, що навчав тебе, будь ти й сам благословен господом! Бог любить добрих спiвцiв. Голос iхнiй сягае в людськi серця, будить у них милi спомини i примушуе забувати печалi та злi дiла. На радiсть i на втiху прибув ти до нас. Зоставайся ж у мене, друже!

– З радiстю служитиму вам, королю, – одвiтуе Трiстан, – служитиму як арф'яр, як ловчий i як ваш ленник.

Так вiн i вчинив.

Минуло три роки, i дедалi бiльше любили вони один одного. Вдень ходив Трiстан iз королем на судну раду чи на влови, а вночi лягав вiн у королевiй опочивальнi серед вiрних його слуг та ближнiх людей, i, як спадав королю на душу смуток, вiн грав йому, щоб розважити, на арфу. Барони любили його, немов рiдного, а надто, як це розкаже вам повiсть, сенешаль[9 - Сенешаль – спочатку старший слуга, що керував господарством (дворецький), потiм, як i маршал, придворний чин.

Сеньйори, коли оповiдач хоче подобатись, вiн не повинен розказувати, надто розволiкаючи та розтягуючи. Про багато гарних та розмаiтих речей мовиться в цiй повiстi – пощо ж тут зайвi слова? Я розповiм лише коротенько, як, довго блукавши по морях i по суходолах, Рогальт Вiрне Слово прибув до Корнуельсу, найшов Трiстана i, показуючи королевi дорогий карбункул[10 - У середньовiччi – дорогоцiнний камiнь, що мав чарiвну силу.

– Королю Марку, це ось – Трiстан iз Лооннуа, ваш небiж, син сестри вашоi Бланшфлер та короля Рiвалена.

Герцог Морган, стоптавши закон, володiе його землею. Час би повернути ii справдешньому спадкоемцевi. А далi я скажу коротко, що король Марк висвятив Трiстана на рицаря, i Трiстан, перехопившись корнуельськими кораблями через море, означував iм'я свое й рiд свiй батьковим васалам, викликав на поединок Рiваленового вбивцю, подолав його i вернув собi дiдизну.