Пригоди бравого вояка Швейка

Пiдтримував розробки ракетноi зброi. І. Штраус-батько присвятив йому «Марш Радецького». Пам’ятник у Празi, про який йдеться, було демонтовано в 1918 р.] Швейк гукнув до юрби, що iх супроводила:

– На Белград! На Белград!

А маршал Радецький замрiяно дивився зi свого п’едесталу, як бравий вояк Швейк шкутильгае на старих милицях з рекрутським букетиком на пiджацi, дослуховуючись, як якийсь поважний пан пояснюе юрбi, що це ведуть дезертира.

Глава VIII

Швейк-симулянт

У цю велику добу вiйськовi лiкарi аж iз шкiри пнулись, аби вигнати з симулянтiв злий дух саботажу й знову повернути iх у лоно армii.

Було впроваджено цiлу низку тортур для симулянтiв i пiдозрюваних у симуляцii. До таких належали: туберкульознi, ревматики, хворi на грижу, нирки, тиф, цукрову хворобу, запалення легенiв i на iншi недуги. Катування симулянтiв провадилось за певною системою, а ступенi катувань були такi:

1) Сувора дiета: вранцi й увечерi протягом трьох днiв однiсiнька склянка чаю, причому всiм без винятку, незалежно вiд того, на яку хворобу нарiкають, давати аспiрин як потогiнне.

2) Аби нiхто не думав, що вiйськова служба – мед, давати всiм у великих дозах хiнiн у порошках. Це називалося – «лизати хiнiн».

3) Промивання шлунка двiчi на день лiтром теплоi води.

4) Клiзма з мильноi води з глiцерином.

5) Загортання хворого в мокре холодне простирадло.

Траплялися хоробрi, що, перетерпiвши всi п’ять ступенiв тортур, дозволяли вiдвезти себе в простiй домовинi на кладовище. Були, проте, й малодушнi, коли справа доходила до клiзми, вони заявляли, що вже здоровi й нiчого iншого не бажають, як тiльки з найближчим маршовим батальйоном попрямувати в окопи.

Швейка в гарнiзоннiй тюрмi поклали в лазаретний барак якраз мiж тих малодушних симулянтiв.

– Я вже бiльше не витримаю, – сказав його сусiд по лiжку, якого тiльки-но привели з процедурноi кiмнати пiсля повторного промивання шлунка. Вiн симулював короткозорiсть.

– Завтра поiду в полк, – розмiрковував сусiд злiва. Йому поставили клiзму, а вiн симулював, що глухий як пень.

На лiжку бiля дверей умирав якийсь сухотник, загорнений у мокре холодне простирадло.

– Це вже третiй на цьому тижнi, – зауважив сусiд з правого боку. – А ти на що хворий?

– У мене ревматизм, – вiдповiв Швейк, i всi довкола вибухнули реготом. Смiявся навiть сухотник, який «симулював» туберкульоз.

– З ревматизмом сюди не пхайся, – повчально сказав Швейковi гладкий чолов’яга. – Ревматизм тут вартий не бiльше, нiж мозолi.