На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Кращий вік для смерті» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Социальная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Кращий вік для смерті

Автор
Дата выхода
25 ноября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Кращий вік для смерті" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Кращий вік для смерті" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ян Валетов) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Ян Валєтов – український письменник, автор гостросюжетних романів і повістей, написаних у жанрі трилера. У видавництві «Фоліо» вийшли друком російською його романи «Проклятий. Евангеліє від Юди», «Нічия Земля», «1917», «Чужі сни».
Вірус, що вирвався з військових лабораторій, знищив усіх дорослих. Планета населена підлітками й дітьми, які ведуть криваву боротьбу за виживання. Тут усі вміють вбивати, але ніхто не вміє любити, і світ ніколи не стане таким, як був раніше, якщо двоє вигнанців зазнають поразки.
Занепалі міста, де мешкають племена здичавілих хлопців і дівчат, які живуть за законами мавпячої зграї. Зарослі вересом і конюшиною гайвеї, на яких догнивають мільйони машин. Жалюгідні руїни того, що вважалося великою людською цивілізацією. Історія еволюції, перетвореної на ніщо найпростішою комбінацією амінокислот.
Не існує минулого, не існує майбутнього, немає жодного шансу на успіх. Є лише двоє та надія…
📚 Читайте "Кращий вік для смерті" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Кращий вік для смерті", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Що скажеш, Книжнику?
* * *
Вони справдi примудрилися встигнути до заходу, хоча Книжник i кульгав на обидвi ноги i кректав навiть на непомiтному пiдйомi. Миль вийшло не двi, а трохи бiльше, але коли вони побачили попереду низьку зелену стiну, що оточувала ферму, це вже не грало нiякоi ролi.
Ворота виявилися замкненi, зсередини лунав басовитий загрозливий гавкiт.
– Вольфодог? – запитав Тiм.
– Точно, – Бiлка кивнула, намагаючись розглянути хоча б щось через щiлини в парканi, але плющ за лiто затягнув огорожу так, що погляд губився в зелених кучерях.
– А забредали?
– Звiсно! Тiльки у фармерiв iз цим усе налагоджено. У разi нападу запалюють спецiальне багаття, дим – стовпом, видно на десятки миль. А далi залишаеться тiльки дочекатися приходу основних сил. Сигнал тривоги передаеться по ланцюжку. Через добу маемо триста стволiв, причому кiнних.
– А якщо вночi?
– Сигнальнi ракети в закладцi.
Вольфодог заухав зовсiм поруч, за стiнкою. Чути було, як за кiлька крокiв тупцяе i дихае немаленька звiрюка. З каптура худi висунувся переляканий ручний гризун, озирнувся довкола, пискнув боязко i знову заховався в iмпровiзовану нору.
– Може, покричати? – запропонував Книжник, який бiльше всього на свiтi хотiв сiсти. А ще краще – лягти i задерти вгору наболiлi ноги.
– Ага, – посмiхнулася Бiлка.
Вона пiдтягла рюкзаки ближче до ворiт i вляглася, але так, щоб бачити i пiдходи до ферми, i стулки.
– Ну? Чого став? Лягай. Чекатимемо господаря.
– А якщо вiн не прийде?
– Значить, не прийде. Тут i заночуемо. На ферму я не лiзтиму.
Але ночувати пiд парканом не довелося.
Через чверть години, коли захiд почав повiльно перетворюватися на сутiнки, з боку поля пролунало мукання i тупiт копит.
Ферма стояла на невеликiй височинi, найближча посадка була дбайливо вирубана, для зручностi ще й випалена, щоб не закривати огляд.











