Кращий вік для смерті

Кожен, хто наближався до iх поселення, отримував дощ зi свинцю i нiс ноги геть, якщо пощастить. А щастило далеко не всiм. Агресори посидiли рiк без борошна, без свiжих овочiв, схаменулися, пiсля чого мiж племенами i фармерами встановився крихкий мир на комерцiйнiй основi.

Тепер Книжник i Бiлка знаходилися на землях фармерiв, але далеко вiд iх полiв i городiв – тут були випаси i коррали для худоби. Бiлка вже заходила сюди не раз, та й Книжник проходив, коли Парковi робили набiг на Сiтi.

– Нам нинi нiкому не треба на очi потрапляти.

– Такими темпами нам до Сiтi днiв п’ять… – невиразно пробурмотiв Тiм, намагаючись розм’якшити жорсткий, як пiдошва, шматок солонини, перетираючи його щелепами.

– Бiльше, – сказала Бiлка, сiдаючи поруч. Вона простягла Книжнику саморобний корж, трохи м’якший за сушене м’ясо.

– Завтра ми будемо ще втомленiшими. Пiслязавтра – взагалi валитимемося з нiг. Тиждень, якщо нiчого не трапиться… І то, якщо ми зрiжемо шлях.

– А без цього?

Вiн показав на рюкзаки, що лежали в травi.

– За пiвтора дня, якщо у тебе до ранку заживе нога. Але ми будемо без патронiв i без iжi, а це все одно, що мертвi.

– Полюватимемо, Бiлко, – сказав Книжник. – Вiзьмемо iз собою мiнiмум i тодi дiйдемо.

– До Сiтi, – кивнула вона. – А що далi? А якщо доведеться пробиватися? Як ми потрапимо в Таун? Як перейдемо Мейн-Бридж? Скiльки обойм менi взяти з собою? Три? П’ять? А що, коли бiй?

– Бiлко, – сказав вiн сумно, – ми не дiйдемо з таким вантажем.

Дiвчина на мить завмерла, навiть жувати припинила, а потiм посмiхнулась криво.

– Що? – запитав Книжник.

Вона вiдкусила вiд коржа край i голосно клацнула язиком. Із найближчого дерева кулею злетiло ручне звiрятко i, отримавши ласощi, сiло на плечi дiвчини, швиденько працюючи щелепами.

– Ти подав менi iдею.

– І що ти вирiшила?

– Нога болить? – запитала вона раптово.

– Менше. А що?

– Взувайся. Є справа.

– Куди ти зiбралася?

– Ми зiбралися, – поправила Бiлка. – Менi здаеться, що незайвим буде сходити в гостi до фармерiв, якщо вже ми забрели в цi мiсця. Є тут у мене один старий знайомий, живе неподалiк… Усе ж краще, нiж у лiсi ночувати, та й розмова у мене до нього буде. Ева, дружина його, готуе смачно, не пошкодуеш. Але доведеться ще милi двi вiдмахати. Якраз до заходу встигнемо.