Кращий вік для смерті

– До Тауна 32 милi, – повiдомив вiн Бiлцi.

Вона кивнула.

– Чого кульгаеш?

– Ногу розтер…

– Покажи.

Коли вранцi Бiлка дозволила йому помитися в ковбаньках iз чистою водою неподалiк вiд Болота, Книжник заодно помив своi бувалi черевики i взув iх на босу ногу – шкарпетки пiсля ванни з фекалiй довелося викинути. Отож, праву ногу вiн грунтовно розтер.

– Так, – сказала Бiлка. – Знiмай другий. До ранку нiчого на ноги не взувай.

Зi свого неосяжного рюкзака вона витягла бляшанку, заповнену чорною масою, що пахла травами, i намазала йому стертi мiсця.

– Коли щось треба зробити – роби тут, – наказала вона. – Довколо багато iржавого залiза. Поранишся – швидше за все здохнеш.

Із пусток, що простягалися направо i налiво вiд шосе на сотнi миль, дмухнуло вечiрнiм вiтерцем, i вiдразу стало зрозумiло, що нiч буде прохолодною: вiтер нiс у собi подих близькоi осенi, перших холодiв, пахнув дозрiлими травами, пiзнiми квiтами i трохи прiлим листям.

Дiвчина понюхала повiтря, переконалася, що дощу не буде i розстелила на обраному мiсцi каремати, а поверх них – спальнi мiшки.

– Мiшки легкi, – пояснила вона просто. – На холоди не розрахованi, до зими ми з тобою все одно не дотягнемо.

Бiлка полiзла в кишеню рюкзака i витягла пакет iз сушеним м’ясом – жорстким, вкритим сольовим бiлястим нальотом. Книжник вiдiрвав вiд м’ясноi стрiчки шматок, спробував розжувати, скривився, але iсти хотiлося страшно. Можливо, м’ясо було б смачним, якщо вимочити його у водi i вiдварити в юшцi.

Але жувати його так…

– Тiльки це i коржi, – Бiлка розвела руками. – Їж, що дають. Багаття сьогоднi розводити не буду, можуть помiтити фармери. Самi по собi вони люди мирнi, але коли тут з’являться нашi одноплемiнники, то здадуть вони нас за милу душу. У них закон – нi в що не втручатися. Нас вони рятувати не будуть, але i вбивати не стануть. Просто будуть дивитися, як нас вбивають вождi…

Фармери жили на Пустках, обробляли збереженi вiд наступу прерiй шматки землi, вирощували злаковi та овочi, пасли нечисленнi стада.

Вони не сварилися нi з ким, зате з усiма торгували – мiняли зiбране i вирощене на зброю, патрони, ножi i всякого роду нiштяки з мiста. Кiлька разiв iх намагалися взяти в шори племена Сiтi i Тауна, кiлька разiв iх намагалися поневолити вождi Паркового племенi, але фармери виявилися хлопцями ще тими i вiдбилися вiд обох супротивникiв максимально ефективно i жорстоко. А потiм прикрили торгiвлю.