Кращий вік для смерті

Поруч iз ним щось хруснуло, i пiдвал залило малинове свiтло вiд фальшфеера, вiд якого Тiм моментально ослiп.

– Забери мене Нещадний, – видихнула поруч Бiлка.

Книжник моргнув кiлька разiв i завмер.

Вони стояли по колiно у висохлих хiтинових тiльцях, скинутих змiiних шкурах, якомусь зотлiлому смiттi, гнилих ганчiрках…

Тiм вiдчув, що починае свербiти. Весь. Із голови до нiг. І навiть усерединi. Пахло вогкiстю, щурами i ще чимось незрозумiлим, огидно терпким.

– Де вихiд?

– Не знаю. – Книжниковi чомусь здавило горло, i вiн захрипiв.

– Вихiд? – повторила Бiлка.

Над ними зазвучали вiддаленi голоси.

– Швидше! Вони зараз закидають нас гранатами!

– А у них е? – запитав Тiм.

– Я вкрала своi у них перед тим, як пiти. У них е. Не сумнiвайся.

– Треба шукати люк, – сказав Книжник. – Люк у пiдлозi. Там мае бути мiсце, куди зливали бруд. Щось на зразок труби або великоi ями.

– Ти впевнений? Знаеш?

– Я так думаю.

– Не думай, – наказала вона.

Бiлка вже йшла, пiднявши над головою фальшфеер, загрiбаючи ногами в огидному шарi мертвих комах.

– Шукай.

Тук-тук-клац…

Щось летiло по старiй лiфтовiй шахтi.

– Вiдходь! – крикнула Бiлка. – Лягай!

Книжник не очiкував вiд себе такоi прудкостi.

Граната вибухнула вже тодi, коли вони забилися за старий паливний бак у кутку. Уламки хльоснули по стiнах, по iржавому металу бака, по стелi. Вибух пiдняв у повiтря хмару пилу з хiтину i смiття.

– Якщо ми не знайдемо люк, то тут i здохнемо, – сказала вона, закриваючи вiльною долонею рот.

Книжник зажмурився i буквально пiрнув у смiття бiля iхнiх нiг, намацуючи руками бетонну пiдлогу.

Тук-тук-тук-клац!

Перед тим як знову рвонути за рятiвний iржавий бiк бака, Тiм вiдчув пiд долонею залiзо.

Цього разу гранат було двi, й осколки вiд них розлетiлися рикошетом по всьому пiдвалу, дивом не поранивши iх прямо в сховищi.

– Люк тут!

Вони пiрнули у смiття з головою (Бiлка встигла увiткнути фальшфеер мiж якимись залiзними прутами, i червоне хiмiчне свiтло забилося об стiни), обшарюючи руками пiдлогу, поки не намацали квадратний шматок залiза, розташований врiвень iз бетонною плитою, але, на щастя, Книжник знайшов на залiзi заглиблення, за якi можна було вхопитися.

Голоси зверху звучали голоснiше i голоснiше, i було зрозумiло, що через декiлька секунд униз полетять iще гранати.