На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Кращий вік для смерті» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Социальная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Кращий вік для смерті

Автор
Дата выхода
25 ноября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Кращий вік для смерті" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Кращий вік для смерті" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ян Валетов) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Ян Валєтов – український письменник, автор гостросюжетних романів і повістей, написаних у жанрі трилера. У видавництві «Фоліо» вийшли друком російською його романи «Проклятий. Евангеліє від Юди», «Нічия Земля», «1917», «Чужі сни».
Вірус, що вирвався з військових лабораторій, знищив усіх дорослих. Планета населена підлітками й дітьми, які ведуть криваву боротьбу за виживання. Тут усі вміють вбивати, але ніхто не вміє любити, і світ ніколи не стане таким, як був раніше, якщо двоє вигнанців зазнають поразки.
Занепалі міста, де мешкають племена здичавілих хлопців і дівчат, які живуть за законами мавпячої зграї. Зарослі вересом і конюшиною гайвеї, на яких догнивають мільйони машин. Жалюгідні руїни того, що вважалося великою людською цивілізацією. Історія еволюції, перетвореної на ніщо найпростішою комбінацією амінокислот.
Не існує минулого, не існує майбутнього, немає жодного шансу на успіх. Є лише двоє та надія…
📚 Читайте "Кращий вік для смерті" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Кращий вік для смерті", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Узялися! – прокректав вiн, вiдчуваючи, як ломить м’язи на напруженiй спинi. – Узялися разом!
Якби не допомога Бiлки, Книжник нiколи б не вiдкрив виходу.
Кришка буквально вросла в бетон, але спiльними зусиллями iм удалося зiрвати ii з четвертого ривка, вчепившись у вушка на поверхнi. Звук при цьому вийшов дивний – такий собi хлопок. І сталося це саме тодi, як у лiфтових шахтах застрибали веселi кульки, начиненi вибухiвкою: тук-тук-тук-клац! І ще раз: тук-тук-тук-клац!
У вiдкритий отвiр пiд iх ногами ринуло смiття, немов вода у вiдчинений злив, – потоком, загудiло повiтря, вирушивши вниз у провал.
У червоному свiтлi фальшфеера видовище було зовсiм уже нереальним.
Здавалося, що пiд пiдлогою сидить величезна жива iстота, яка всмоктувала все, що опинилося в зонi досяжностi. Засмоктуе – i пожирае, засмоктуе i пожирае… Книжник вiдчув, як тремтить i вiбруе повiтря навколо нього. Секунди тяглися, немов розiгрiта смола на сосновому стовбурi.
Гранати одна за одною п-о-в-i-л-ь-н-о вилетiли з лiфтових прорiзiв, одна за одною вдарилися об бетон, пiдстрибнули…
І вибухнули, вивергаючи смертоноснi осколки чавуну.
Але Бiлка i Книжник стрибнули в темряву, яка вiдкрилася у них пiд ногами, за пiвсекунди до цього.
* * *
Унизу була труба зi старого крихкого вiд вологи бетону. Сира, пахла чимось гiрким, наповнювала рот в’язкою слиною.
Коротке ковзання схилом i такий же короткий полiт.
У кiнцi труби вони натрапили на решiтку – iржаву, але мiцну, що й не виламаеш. У руках Бiлки спалахнув фальшфеер i червоне полум’я розiгнало темряву. Тут дихалося легше, але там, де проходило повiтря, вибратися з колектора не виходило. Бiлка зрозумiла це вiдразу.
– Назад, – наказала вона. – Шукаемо бiчний прохiд! Пiд ноги не дивись.
Але Книжник уже подивився.











