Собор Паризької Богоматері

Городяни Парижа знали: щоб зберегти привiлеi мiста, самих молитов i судових позовiв часто бувае замало, i тому на одному з горищ вони мали в запасi кiлька надiйних, хоча й iржавих аркебузiв.

Гревський майдан уже в тi часи справляв зловiсне враження, яке й сьогоднi виникае вiд жахливих спогадiв, вiд похмурого вигляду цього майдану i вигляду ратушi Домiнiка Бокадора, спорудженоi на мiсцi «Будинку з колонами». Слiд сказати, що шибениця й ганебний стовп, – або, як тодi казали, «правосуддя й драбина», – якi весь час стояли рядом, посеред майдану, примушували вiдвертати очi вiд цього фатального мiсця, де гинуло стiльки людей, повних сил i життя, й де через п’ятдесят рокiв по тому виникла «гарячка Сен-Валье» – ця хвороба страху перед ешафотом, найпотворнiша з усiх хвороб, бо не вiд Бога вона, а вiд людей.

Втiшно думати, – зауважимо мимохiдь, – що смертна кара, атрибути якоi – колеса, кам’янi шибеницi, всякi вмурованi в брук знаряддя тортур – ще триста рокiв тому захаращували Гревський майдан, Центральний ринок, майдан Дофiна, перехрестя Трауар, Свинячий ринок, цей вiдразливий Монфокон, Полiцейську заставу, Котячий майдан, ворота Сен-Денi, Шампо, ворота Боде, ворота Сен-Жак, не кажучи вже про безлiч шибениць, споруджених епископами, прево, капiтулами, абатами, прiорами, якi мали право чинити суд; не беручи до уваги масових страт, коли злочинцiв топили за рiшенням суду в Сенi, – втiшно думати, що сьогоднi ця стародавня володарка феодального суспiльства, поступово втративши весь свiй обладунок, усю пишноту тортур, для яких кожнi п’ять рокiв переробляли шкiряне ложе у Великому Шатле, нинi майже зникла з наших законiв та наших мiст, i володiе в нашiм величезнiм Парижi лише одним збезчещеним куточком – Гревським майданом, однiею мiзерною гiльйотиною, боязкою, стривоженою, соромливою, яка, завдавши удару, миттю ховаеться, немов боiться, що ii схоплять на мiсцi злочину.

III. Besos para golpes[26 - Поцiлунки за удари (icn.).]

Поки П’ер Гренгуар дiстався до Гревського майдану, вiн добряче змерз.

Щоб уникнути штовханини на мосту Мiняйл i не бачити полотнищ Жеана Фурбо, вiн рушив через мiст Млинарiв; але по дорозi колеса епископських млинiв так забризкали його болотом, що благенька одежина стала геть мокра. До того ж пiсля провалу п’еси, його, здавалося, морозило ще дужче i вiн поспiшив до святкового вогнища, яке яскраво палахкотiло серед майдану. Але багаття те звiдусiль обступив густий натовп.