Собор Паризької Богоматері

 – Ото дурненька! То ви знаете Юпiтера?

– Мiшеля Жiборна? – перепитав вiн знову. – Так, панно, знаю.

– Яка у нього пишна борода! – сказала Лiенарда.

– А зараз вони щось гарне показуватимуть? – соромливо спитала Жiскета.

– Дуже гарне, панно, – вiдповiв незнайомець без найменшого вагання.

– Що ж це буде? – поцiкавилася Лiенарда.

– Моралiте «Праведний суд Пречистоi Дiви Марii», панно.

– Ах! Це щось нове, – сказала Лiенарда.

Настала хвилина мовчанки, ii порушив незнайомець.

– Так, це зовсiм нове моралiте, якого ще не показували.

– Отже, це не те, що давали два роки тому, в день приiзду папського посла, – мовила Жiскета, – коли трое гарненьких дiвчат грали…

– Сирен, – пiдказала Лiенарда.

– І зовсiм голих, – додав незнайомець.

Лiенарда соромливо опустила очi. Жiскета, глянувши на неi, теж. Незнайомець, усмiхаючись, вiв далi:

– То було дуже цiкаве видовище. А сьогоднiшне моралiте написано спецiально на честь принцеси Фландрськоi.

– А пасторалi спiватимуть? – спитала Жiскета.

– Що ви! – заперечив незнайомець. – У моралiте? Не треба плутати рiзних жанрiв. Інша рiч, якби це було сотi!

– Шкода! – промовила Жiскета. – А тодi, бiля фонтана Понсо, чоловiки й жiнки грали дикунiв, якi билися мiж собою i прибирали рiзнi пози, спiваючи побожнi пiснi i пасторалi.

– Те, що годиться для папського посла, – досить сухо зауважив незнайомець, – не годиться для принцеси.

– А коло них, – вела далi Лiенарда, – змагалися музики, граючи на рiзних духових iнструментах величнi мелодii.

– А щоб перехожi могли освiжитися, – пiдхопила Жiскета, – з трьох отворiв фонтана били молоко, вино та солодкий напiй – пили хто що хотiв.

– А трохи нижче вiд фонтана Понсо, – не вгавала Лiенарда, – поблизу церкви святоi Тройцi, показували пантомiму «Страстi Господнi».

– Ще б пак не пам’ятати! – вигукнула Жiскета. – Господь Бог на хрестi, а обабiч – розбiйники.

Тут молодi цокотухи, захопившись спогадами про приiзд папського посла, заторохтiли разом:

– А трохи ближче, бiля брами Малярiв, було багато людей у дуже пишних убраннях.

– А пам’ятаеш, як коло фонтана святого Немовляти мисливець гнався за ланню пiд гучнi звуки мисливських рогiв i гавкання псiв?

– А поблизу паризькоi рiзницi спорудили помiст, що мав зображати Дьепську фортецю!

– А коли папський посол наблизився – пам’ятаеш, Жiскето? – фортецю взяли приступом i всiм англiйцям поперерiзували горлянки.