Царівна Нефрета

Коли ж такою людиною е ще жiнка, тодi ii присутнiсть стае нестерпна, бо жiнка домагаеться, щоб ii порожню душу чимось виповнити. Вона буде раз у раз теленькати i схоче звернути увагу на себе всiх бездiльникiв. Жiнцi байдуже, чим вона притягае увагу до себе: останньою модною дурницею чи славою свого чоловiка. Горе тому, хто стае предметом для чужоi приемности! Знання людини, що стае забавкою в чужих руках, зуживаеться i обезцiнюеться, як монета, що переходить з рук до рук, щораз бiльше витерта. Знання доступне тiльки нечисленним спадкоемцям великого скарбу…

Райт пригадав висловлене бажання Мерi, що вона хоче влаштовувати крiм лiтературно-музичних вечорiв ще й науковi.

Вона вже поробила знайомства мiж музиками та мистцями, що мають вiдоме iм’я. Райт не хотiв навiть думати про такi вечорi: вони порушили б його систематичне життя.

– І кожна спроба, – говорив Стакен далi, – зробити знання доступним для негiдних його величi е зрадою супроти втаемничених. А зрада нiколи не залишаеться без помсти…

Стакен iще бiльше похилився над столом i тепер став iще бiльше подiбний до египетського хижацького птаха.

Погрози нiколи не захитували Райтом, тiльки ще бiльше розбуджували в ньому духа спротиву.

– Я дiстав лист вiд Пiкока з пропозицiею взяти участь у розкопах лорда Кернервона.

– Пiкок писав до вас?

Замiсть вiдповiсти, Райт витягнув iз кишенi лист i положив перед Стакеном. Стакен прочитав i сказав сухо:

– Вас вишлють до Єгипту.

Це звучало, мовби хотiв сказати: «Коли так хочеш, то будеш мати свое.

Сам переконаешся, чим це пахне. Пожалкуеш, але запiзно».

Райт вiдобрав лист, що тремтiв у Стакеновiй руцi, поклонився i вернувся до своеi працi.

Шлюб i подорож до Єгипту зливалися в його уявi в одну картину – втечi перед Стакеном. Бiлети були замовленi, подорожне приладдя, до якого Райт завсiди прив’язував таку велику вагу, – куплене. Дома блищали шкiрянi плескатi валiзи з залiзними бережками, запашнi несесери, срiбнi та кришталевi предмети.

Кiмната Райта при «Штайнпляц» виглядала як ограблена; полицi стояли порожнi, бо книжки перенесено до Груневальду. Тiльки бюрко мало ще свiй звичайний вигляд. Кiлька улюблених фотографiй залишилось iще на своему мiсцi – чудовi твори невiдомих египетських мистцiв споглядали кам’яними очима у вiчнiсть.

Мерi була дуже схвильована i перетомлена пiдготовою до подорожi невпинними пробами суконь. Навiть говорила менше, нiж звичайно.