Трагедія гетьмана Мазепи

Може, кров предкiв у менi озвалась, а тiльки кинувши нагрiте мiсце при королiвському дворi, подався я в рiднi краi…»

У 1669–1681 роках служив у гетьмана Лiвобережноi Украiни І. Самойловича та гетьмана П. Дорошенка. В Чигиринi, першiй столицi Гетьманщини, Мазепа почав службу на посадi хорунжого надвiрноi хоругви, тобто гетьманськоi гвардii. (У тi часи, в XVII–XVIII столiттях в козацькому вiйську на Украiнi, хорунжий – особа, яка входила до складу генеральноi старшини, виконувала функцii iнспектора вiйськовоi справи i певною мiрою – ад’ютанта, охоронця особи гетьмана.

)

На той час вiн уже був досвiдченим i як полiтик. Вже тодi прославився як меценат, жертвував на православнi церкви i храми великi кошти, будував новi церкви i храми, що стоять i нинi.

Цитата друга: «Ивану Мазепе приходилось защищать свой пост не только от «доброжелателей Москвы», но и от самозванцев. В 1692–1695 годах ему пришлось воевать против отрядов «ханского гетманчика» Петрика. Это был авантюрист, претензии которого на украинское гетманство поддерживал правитель Крымского ханства.

В итоге четырех лет междоусобной борьбы незадачливый Петрик был разбит». (Це й справдi був авантюрист, ставленик султанськоi Туреччини. Спершу був старшим писарем Генеральноi вiйськовоi канцелярii, у 1691 роцi втiк у Крим, де через рiк уклав фiктивну, по сутi, угоду про перехiд Лiвобережноi Украiни пiд владу султанськоi Туреччини i невдовзi оголосив себе «гетьманом». Водив в Украiну кримськi i татарськi розбiйницькi орди, був розбитий гетьманом Мазепою. )

Продовження цитати: «Во время петровских Азовских походов 1695 и 1696 годов мазепинские полки входили в состав сил боярина Шереметева. В 1697–1698 годах вместе с русскими войсками малороссийские казаки ходили на турецкую крепость Очаков.

С началом Северной войны 1700–1721 годов гетман И. С. Мазепа по царскому повелению обеспечивал содержание гарнизонов и фортификационные работы в крепостях Левобережной и Правобережной Украины. Его полки действовали на вспомогательных театрах военных действий под Псковом, на Волыни, в Галиции и Белоруссии».

Загляньмо до «Історii русiв» Георгiя Кониського (Москва, 1846, перевидання украiнською – Киiв, 1991), щоб переконатися – а це, по сутi, лiтопис, документ! – куди тiльки не ганяв Петро І Мазепу з його козаками воювати. (І Петро І ганяв, i до Петра І ганяли iншi царi).

Рiк 1694-й – гетьман Мазепа воюе з татарами. Рiк 1695-й – гетьман Мазепа з вiйськом допомагае московитам завойовувати Азов.