Ги-ги-и

– Треба негайно зiбрати Полiтбюро, – сказав Сталiн.

– Та ж воно усе тут! – здивувався Берiя.

– Я сказав зiбрати Полiтбюро! – гримнув Сталiн. – А не родичiв!

Берiя зробив чудну мiну й, пiдморгнувши столу, сказав:

– Прошу розiйтися всiх по своiх кабiнетах. Зараз я почну збирати Полiтбюро. – Вiн пiдняв слухавку: – До мене, негайно.

Молотов, Каганович, Ворошилов i Маленков вийшли. Мать Революцiя не приховувала свого iнтересу до всього, що тут вiдбувалося, але й не забувала смакувати тортом.

Дверi вiдчинилися i з’явилася зовсiм гола секретарка:

– А ось i я!

– Негайно збери Полiтбюро.

– Негайно не вийде. Бо поки кожен з них мене згвалтуе, промине купа часу.

– А ти не давайся!

– А вони подумають, що я кокетую i всьо равно згвалтують.

– Тодi так… Трьох водночас ти зможеш задовiльнити?

– Канешно! Я й чотирьох можу.

– Да? А яким образом? – пожвавiшала Мать Революцiя.

– А таким, що примiром Каганович ляже, а я сяду на нього i нагнуся вперед. Молотов пристроiться ззаду, Ворошилова я вiзьму в зуби, а товаришу Пупсику… тобто Маленкову зделаю ручкою.

– Чудово! – вигукнула Мать Революцiя. – До чого цi япошки тiльки не додумаються! Навiть тут нас обскакали. Ах, як жалко, що я не знала цього способу в часи своеi юностi. Я б тодi ще в 1905 зробила державний переворот. В нашому дiлi треба знати не тiльки кому дати, але i як дати.

Сталiн поплескав секретарку по тлустiй дупцi й вiдiслав зi словами:

– Давай, дерзай.

Потiм обiйшов довкола мене, уважно розглядаючи, наче якогось заморського звiра. Навiть помацав рукою плече i видушив:

– Менi все-таки здаеться, що вiн нас дурить.

– Ти завжди вибираеш, що легше. Тобi не хочеться, щоб ми вiд нього залежали, от ти й не вiриш, – заперечив Берiя.

– А тобi нiби хочеться.

– І менi не хочеться. Але шо делать, як неоднократно казав тов. Ленiн?

– Ти поясни менi, дорогий, як це сталося, що вiн попав у Кремль? Хто його визвав?

– Да ти ж його сам i визвав.

– Я? – вибалушив очi вождь.

– Ти менi наказав негайно знайти художника, щоб намалювати безсмертну картину «Щасливе сiмейство», як оце ми всi сидимо на колiнах у Мамашi Революцii.

– Так я що, казав саме його викликати?

– Дiло в тому, що ти сказав привести генiального художника. А в нас на цю пору, хоч яйця викрути, усi генiальнi художники в расход пущенi. Нiкого не лишилося.