Кров на снігу ІІ: Ще більше крові

Вiсiм тисяч на мiсяць?

Я заклiпав очима.

– Нi? А якби, скажiмо, десять? Плюс премiя у тридцять тисяч за кожну ймовiрну експедицiю.

– Ти пропонуеш менi…

– Дванадцять. Ти, холера, мiцний горiшок, Юне. Та нехай, це я в тобi теж поважаю.

Я сопiв, тяжко дихаючи носом. Вiн пропонував менi посаду колектора i кiлера, що звiльнилася по смертi Туральфа.

Я ковтнув слину. Я мiркував.

Я не хотiв цiеi роботи.

Я не хотiв цих грошей.

Але я потребував iх.

Їх потребувала вона.

– Дванадцять… – мовив я, нiби вагаючись, – на позiр, привабливо.

Робота виявилася нескладною.

Варто бувало тiльки прийти i сказати, що я колектор Рибалки, i грошi вмить сплачувалися без подальших розмов. Мене взагалi не перевантажували роботою; здебiльшого я сидiв у пiдсобцi рибноi крамницi та рiзався в карти з Брюнгiльсеном, який завжди шахраював, i Дебелим, який цiлий час патякав про своiх чортових ротвейлерiв, якi вони меткi звiрюки. Я нудьгував, я боявся, але ж платня надходила справно, i я вже пiдрахував, що, пропрацювавши на нього ще кiлька мiсяцiв, зможу сплатити за рiк ii лiкування.

Я сподiвався, ще не буде запiзно. А до рибного смороду людина може звикнути, як практично до всього iншого.

Одного чудового дня Рибалка прийшов i заявив, що мае для мене дещо серйознiшу, нiж зазвичай, справу, яка потребуе водночас делiкатностi й твердостi.

– Вiн купуе у мене «спiд» роками, – сказав Рибалка. – Оскiльки вiн не друг, не родич чи спiвпрацiвник, я дозволив йому брати у кредит. І з ним нiколи не було проблем, аж донинi, коли вiн став затримувати виплати.

Йшлося про Космоса, старшого чолов’ягу, що приторговував «спiдом», сидячи за столиком у «Золотiй рибцi». «Золота рибка» – це генделик у доках. Вiкна залiплено шаром сiроi пилюки з шосе, а всерединi рiдко траплялося бiльше трьох-чотирьох вiдвiдувачiв одночасно.

Працював Космос за таким алгоритмом: клiент заходив у генделик i сiдав за сусiднiй столик – завжди вiльний, бо Космос вiшав на стiлець поруч iз собою свiй пiджак i клав на стiлець журнал «Йемме».

Сам вiн сидiв i розгадував мiнi-кросворди у газетi «Афтенпостен» чи «ВГ» або великий кросворд Хельге Сейпс у «Дагбладет» i, звiсна рiч, у «Йемме». Космос двiчi вигравав загальнонорвезький конкурс iз розгадування кросвордiв у «Йемме». Клiент клав конверт iз грошима у журнал i йшов до туалету, а коли повертався, в конвертi замiсть готiвки вже мiстилася доза метамфетамiну.

Раннiм ранком, коли я увiйшов у залу «Золотоi рибки», там було всього три особи.