На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Війни художників» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — История, Исторические приключения. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Війни художників

Автор
Дата выхода
26 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Війни художників" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Війни художників" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Станіслав Стеценко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника-нелегала Миколи Глущенка (у книжці – Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі – Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, – так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…
📚 Читайте "Війни художників" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Війни художників", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Як хочете, Лаврентiю Павловичу, як хочете, я не маю заперечень, – швидко погодився Герасимов, поквапливо закивав головою.
– Добре, тодi, може, якось запрошу ii покавувати. Але до справи. Скажи менi, що там за делегацiя нiмецьких художникiв у нас?
– Виставка. Дуже серйозна, пiд патронатом Рiббентропа. Вiдбирали картини за участю самого Гiтлера. На травень заплановано вiзит у вiдповiдь. Виставка радянського декоративного мистецтва, – зiтхнув Герасимов.
– Хто керуе цим заходом?
– Наш художник Микола Гущенко.
– Що за один? – запитання Берii сипались одне за одним.
– Говорю ж вам, товаришу Берiя… Художник. Останнiм часом жив у Парижi. А до того у Берлiнi.
У Берii округлилися очi.
– А вiн часом не шпигун?
– Не знаю, Лаврентiю Павловичу. Сигнали на нього були. Але у Францii вiн малював Поля Елюара й iнших друзiв СРСР…
– Якi сигнали? – зацiкавлено запитав Берiя, вiдсьорбуючи каву.
– Вiн працював не в ключi соцреалiзму. Його у нас навiть називають «французом». Бiльше того, якось приходили вашi люди i цiкавилися його лояльнiстю, говорили, що мають iнформацiю про його зв’язок з украiнськими нацiоналiстами.
– І така людина в тебе керуе виставкою? – Берiя, спираючись на долонi, пiдвiвся над столом. – Це меншовицька короткозорiсть! За таке доведеться вiдповiдати!
– Лаврентiю Павловичу, як ви можете! Ми пильнуемо… Завжди… А як же iнакше! Вiдразу доповiдаемо куди слiд, в органи… Але тодi менi зателефонував ваш заступник, Меркулов, здаеться, i наказав дати Гущенковi спокiй.
– Меркулов? Чорт зна що. Ну добре, я розберуся з цим лайном. Бувай.
Берiя встав, махнув рукою i швидко вийшов. За дверима загупали чоботи кiлькох людей. За хвилину за вiкном загуркотiв i вiд’iхав чорний урядовий ЗІС.
– Товаришу Герасимов, товаришу Герасимов! Олександре Михайловичу! – голос секретарки вивiв його зi стану зацiпенiння, Лiлiя Гофман дивилася на нього крiзь товстi скельця окулярiв надприродно великими сiрими очима. – Товариш Саркiсов сказав, що завтра товариш Берiя хоче запросити мене на каву.
Герасимов стенув плечима – «на каву». Розвiв руками i вiдвiв погляд убiк. За час вiзиту Берii, здавалося, вiн постарiв на сто рокiв. Йому шкода було секретарки.





