На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Війни художників» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — История, Исторические приключения. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Війни художників

Автор
Дата выхода
26 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Війни художників" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Війни художників" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Станіслав Стеценко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника-нелегала Миколи Глущенка (у книжці – Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі – Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, – так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…
📚 Читайте "Війни художників" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Війни художників", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Може, ворог народу покiйний Колька Єжов приховав вiд Хазяiна цю iнформацiю? Чому ти вiддав портрет Ворошилову?
– А що я мав з ним робити, Лаврентiю Павловичу? – розвiв руками Герасимов. Його обличчя раптом покрилося червоними плямами, в ротi пересохло. Вiн дiстав хусточку i почав витирати спiтнiле чоло.
Берiя нахмурився i, вчепившись поглядом в обличчя Герасимова, холодно сказав:
– Треба було звернутися… Ну хоча б до мене. А Климент… Ти знаеш, що хазяiн дуже незадоволений твоiм другом Климентом? Вiн просрав кампанiю у Фiнляндii, i Хазяiн його звiльнить не сьогоднi, так завтра.
У дверi постукали, увiйшла секретарка з тацею. На тацi парували двi чашки кави, стояло блюдце з печивом фабрики «Червоний жовтень» i двi маленькi чарки коньяку.
Берiя замовк. Вiн вiдразу звернув увагу на гарну жiнку з чудовою статурою. Не дивлячись нi на Герасимова, нi на Берiю, секретарка швидко поставила тацю i вийшла. Берiя не мiг вiдiрвати погляд, доки за нею не зачинилися дверi.
– Дiвка, – сказав Берiя, кiлька разiв блиснувши пенсне. На губах з’явилася хтива посмiшка. Кивнув убiк дверей. – Гарна дiвка.
– Ага, – з радiстю погодився Герасимов. задоволений, що розмова повернула вiд теми портрета Аллiлуевоi.
– Твоя? – Очi наркома за скельцями пенсне звузилися i втупилися в Герасимова.
– Нi, – швидко вiдповiв Герасимов. Начебто вибачаючись, додав: – Як ви могли таке подумати, товаришу Берiя?
– То не тягни кота за хвiст – що за краля? – не вгавав нарком.
– Нiчого особливого. Лiля Гофман. Моя секретарка. Працювала вчителькою нiмецькоi. Тепер секретарка Спiлки московських художникiв.
– Гофман, що це за прiзвище? – Берiя пошкрiб пiдборiддя.
– Із донецьких нiмцiв. Але вiддана справi партii.
– Вiддана? Ти перевiряв? – реготнув Берiя. – Замiжня? Рiдня е?
– Нi, з рiднi у неi тiльки старенька мама.
Герасимов розвiв руками, став бiля вiкна, спиною впершись у пiдвiконня. Поли пiджака розiйшлися, продемонструвавши наркому не застiбнутi пiсля вiдвiдин туалету брюки.
– Олександре, у тебе штанцi розстiбнутi! – Берiя скрюченим пальцем вказав Герасимову на його проблему. – Що, може, секретарку жарив?
– У туалет ходив! Секретарку жарив… Нема чого боятися за вiдкриту стайню, якщо кiнь давно помер, – Герасимов вiдвернувся до вiкна i швиденько застiбнув гудзики на брюках.
– То, може, я поупадаю за твоею Лiлею? – не вгавав нарком.





