На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Війни художників» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — История, Исторические приключения. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Війни художників

Автор
Дата выхода
26 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Війни художників" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Війни художників" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Станіслав Стеценко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника-нелегала Миколи Глущенка (у книжці – Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі – Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, – так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…
📚 Читайте "Війни художників" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Війни художників", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Герасимов не знав, що з ним робити i, врештi-решт, не ризикнувши знищити, передав Ворошилову.
Берiя увiйшов раптово, без попередження i без стуку, розчинивши дверi навстiж. Їх слiдом прикрив якийсь вiйськовий у кашкетi iз синiм обiдком.
– Ну, здрастуй, товаришу Герасимов. Як справи? Над чим працюеш? – блиснув пенсне, тицьнув долоню, фамiльярно ляснув по плечу i впав у його крiсло. Витягнув ноги, запихкав, вiдкривши рот.
«Бач, поводиться як господар. До чого ж неприемний погляд. Як у жаби чи удава.
– Лiлiе, – гукнув. – Будь ласка, двi кави. Чи може кави з коньяком, Лаврентiю Павловичу?
– А чого ж, – охоче погодився той.
– Що привело вас до святилища муз? – Герасимов присiв на краечок стiльця для вiдвiдувачiв.
– Та ось хочу перевiрити, як ви боретеся з ворогами народу, чи багато викрили? – пожартував Берiя.
– Ви даремно так жартуете, Лаврентiю Павловичу! – ображено вiдповiв Герасимов. – Через Спiлку художникiв проходить передова боротьби на iдеологiчному фронтi. Ми втiлюемо накази товариша Сталiна у життя!
– А як портрет? – раптом запитав Берiя.
Герасимов здригнувся. Значить, все ж таки портрет!
– Так, ось ви про що, Лаврентiю Павловичу, портрет я вiддав Клименту Єфремовичу. Ще тодi, пiсля смертi дружини Йосипа Вiссарiоновича. Ось копiя листа, – глухо сказав вiн.
Берiя здивовано перепитав:
– Пiсля смертi? – вiн довго вдумливо читав листа. – Що за лайно? Мля… Яка дружина? Ти про що?
– А ви про який портрет, товаришу Берiя? – цього разу дивуватися довелося Герасимову.
– Говорили, нiбито ти працюеш над портретом «Товариш Сталiн робить звiтну доповiдь на ХVIII з’iздi ВКП(б) про роботу ЦК ВКП(б)».
Герасимов встав i нервово заходив кабiнетом. Вiн уже зрозумiв, що даремно розповiв Берii про портрет Аллiлуевоi i, мабуть, пiдставив не тiльки себе, а й товариша Ворошилова.
– Той портрет Йосипа Вiссарiоновича вже готовий, – спробував перевести розмову в iнше русло.
– Покажеш? – Берiя по-змовницьки пiдморгнув, нахилився через стiл i поплескав його по плечу.
– Так. Потiм. Вiн у майстернi, – задоволений таким панiбратством наркома, закивав головою Герасимов.
– Але дивно, що я не знаю про портрет Аллiлуевоi. НКВС мало б знати про подiбнi речi.





