Діамант Раджі=The Rajah’s Diamond

Поплакавши i трохи заспокоiвшись, Гаррi став роздивлятись i прочитав назви вулиць, на перехрестi яких його покинув садiвник. Вiн iще досi перебував у малозаселенiй частинi захiдного Лондона серед вiлл i великих садкiв, проте помiтив, що де-не-де у вiкнах е люди, якi вочевидь були свiдками його нещастя. Майже зразу з одного будинку вибiгла служниця i пiднесла йому склянку води. Водночас з другого боку до нього пiдступив брудний волоцюга, що тинявся околицями.

– Бiдолаха, – пожалiла його дiвчина, – як недобре з вами повелися! Ой, пане, у вас i колiна порiзанi, пропав весь одяг! Ви хоч знаете, що за негiдник вас так тяжко покривдив?

– Це я знаю! – скрикнув Гаррi, трохи покрiпившись водою.

– Вам краще зайти до нас додому почиститись i вмитися, – вела далi дiвчина. – Не бiйтеся, моя господиня запрошуе вас. Почекайте, я вам зараз подам капелюха.

Це й справдi було так. Добра половина того, що зосталось пiсля грабунку пана Реберна, висипалася з кишень пiд час його сальто несамохiть i знову поблискувала в поросi. Гаррi благословив долю, що в дiвчини такi бистрi очi, «ще нiякого лиха не сталося, могло бути гiрше», – потiшив вiн себе, повернення цих кiлькох дiамантiв мало для нього не меншу вагу, нiж утрата всiеi решти. Та який жаль! Тiльки-но вiн з дiвчиною нагнувся, волоцюга пiдскочив до них, повалив обох на землю, набрав пригорщу дiамантiв i, мов заець, дременув по вулицi.

Звiвшись на ноги, Гаррi з криком побiг слiдом, та злодiй летiв дуже прудко, крiм того, набагато краще знав околицю: добiгши до повороту, за яким сховавсь утiкач, Гаррi навiть його слiду не побачив.

Тяжко пригнiчений, секретар повернувся на мiсце своеi лихоi пригоди, де його досi чекала дiвчина, чесно повернувши рештки дiамантiв.

Коли вiн прибув, у будинку вiдчувалась тривога, здавалося, що в родинi трапилось нещастя, всi слуги зiбралися в холi i не могли, а може, й просто не хотiли стримати реготу, побачивши, в якому дрантi з’явився секретар. Гаррi якомога гiднiше проминув iх i одразу пiшов до будуара.