На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Темна синя вода. Ручай» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Темна синя вода. Ручай

Автор
Дата выхода
31 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Темна синя вода. Ручай" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Темна синя вода. Ручай" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Радій Радутний) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Радій Радутний (нар. 1969 р.) – відомий український письменник, автор фантастичних творів та бойовиків, після деякої творчої паузи виступив з монументальним циклом.
В історико-фантастичному циклі «Темна синя вода» планується не менше трьох книг. Перший роман – «Темна синя вода. Джерело» – вийшов у видавництві «Фоліо» в 2016 році й одразу зажив широкої популярності серед читачів.
«Темна синя вода. Ручай» – це другий роман із серії подорожей в минуле України, де всі подробиці тогочасного життя виписані автором зі знанням тих реалій, чого б вони не стосувалися – побуту, масштабних вікопомних подій у нашій історії чи відомих постатей.
Химерна доля зібрала кількох героїв у Києві ХVIII століття, де ще зовсім немає таких знайомих нам орієнтирів, де все – інакше. Троє чоловіків й одна молода жінка. Кожен несе в собі якусь моторошну таємницю. Один – наш сучасник, що побував у бувальцях, знає війну не з переказів. Інші, схоже, із майбутнього, десь так через пару століть. Вони вимушені гуртуватися, бо на кожному кроці на них чекає смертельна небезпека, вона – скрізь…
📚 Читайте "Темна синя вода. Ручай" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Темна синя вода. Ручай", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Кроком руш!
Так i вийшло, хiба що замiсть надто вже нахабного «крокомруша» Альберт кинув бiльш ввiчливе «вперед!».
Вперед – так вперед. І знаете, що я вам скажу? Виявляеться, що наявнiсть у загонi навiть половинного комплекту кiнного транспорту значно пiдвищуе моральний дух. Не менше, анiж наявнiсть БМП у взводi. Всi не помiстяться, а все одно приемно.
Мабуть, таке саме вiдчуття було й у воiнiв Ганнiбала, коли вони перли слонiв через Альпи.
На першого коня всадовили, звiсно, Галину – тут питань не виникало.
– Будемо мiнятись, – переклав той, а я подумав, що ще зовсiм трохи – i серед нашоi компанii складеться подоба суржику. Тiльки не украiнсько-росiйського, а украiнсько-украiнсько-украiнсько-украiнського. А якщо додаватимуться ще якiсь члени команди, то й польського. Але нас бiльше, ми iх задавимо!
А може, й не бiльше.
Такi лiнгвiстичнi вправи мене розсмiшили, й Галя (от же ж дiвчата! Все-таки е плюси у вашiй неймовiрнiй уважностi!) те, мабуть, помiтила, бо стала позирати здивовано.
Ще б пак. Іде здоровило (втiм, найменше з наявних здоровил), тiльки-но людину вбило або й двох, залежно вiд того, як рахувати; трупи за руки-ноги до лiсу тягало… – а посмiхаеться.
Вiдповiдаю. Одразу на два непоставленi запитання.
Перше. Не подобаеться. Не з якихось там моральних мiркувань (яка там мораль на старостi рокiв), а виключно з мiркувань доцiльностi. Треба вбити – вб’ю. Можна обiйтись – нехай кандидат погуляе. Простiше кажучи, ставлення таке, як до важкоi роботи, а часто-густо ще брудноi-бруднющоi.
І друге. Таке бути може. Є люди, яким подобаеться, страшенно подобаеться вбивати. Бачив таких не раз. Як нема можливостi вбити – вони жертву мучитимуть. Як нема як покатувати фiзично – згвалтують морально. Якщо до цього у них ще й IQ вищий за середнiй пунктiв на двадцять – то бути iм генералами або видатними полiтиками, а якщо менший – то можна i президентом стати.







