Темна синя вода. Ручай

А от морди в обох були – хоч зараз у картотеку.

По-перше, обвiтренi. Чимало, мабуть, проводили часу не на полiтзаняттях, а в полi, пiд вiтрами й дощами, сонцем та завiрюхами. Грубiе шкiра, зморшками йде. Некорисне сонце та свiже повiтря для морди.

Дурницю робитимуть панянки часiв моеi вже молодостi, коли годинами на сонцi вилежуватимуться. Панянки часiв моеi зрiлостi вже трохи порозумнiшали, й у сорок рокiв матимуть такий вигляд, наче iм тридцять, та й чоловiки почали мазатися-кремитися, також багатьом одразу треба рокiв десять накидати.

І цим двом вершникам також. Нi, вiдкидати десять рокiв не варто було – навпаки, цi обидва, що мали вигляд на сорок, навряд чи вiдсвяткували й тридцять п’ять, а от у в’язницю чи армiю кожен ну просто-таки просився. Розбiйницькi пики. І рухи розбiйницькi, й звички також.

Принаймнi розiгнали вони коней так, наче й зовсiм спинятися не хотiли. Не знаю, як Альберт з Ігорем, а я вже думав: доведеться стрибати вбiк.

Не довелося. Зупинили, падлюки, майже пiд самим носом, а лiвий, з бiльш довгими вусами, ще й дибки коня пiдняв, аж копито в Альберта бiля скронi майнуло.

Слiд вiддати належне – не сахнувся. Зуби, мабуть, зчепив, або на щоках аж бугри виступили, але не вiдскочив, i навiть головою не смикнув.

Хорошi нерви. Подивимось, як щодо усього iншого.

Правий – коротковусий – викобенюватись не став, може, тому, що на вигляд був трохи старший, натомiсть кинув нам, коротко й зверхньо, аж навiть презирливо:

– Kim jestes?

Можна було обiйтись без перекладу.

Хоч не хоч, а я знову перезирнувся з Ігорем. Той, у свою чергу, зиркнув на командира, але вiдповiдi не отримав. Натомiсть вершнику Альберт вiдповiв.

Дивна то була вiдповiдь, я вам скажу.

До Альбертовоi говiрки я вже хоч трохи, а звик, i знайомi слова навчився вихоплювати, мiсцями навiть розумiв без перекладу. А зараз – чимось вiн таким вистрелив, що й Ігор зачудувався.

Приблизно так нашi росiйськi брати очима лупають, коли хтось при них на лiтературну украiнську чи бiлоруську переходить – i слова наче схожi, й кожне окремо взяте спiймати можна, а все разом – хрiн! Якщо, звiсно, фраза хоч трохи складнiша на «пiшов ти нах…!».